У Черкасах на Соборній площі 2 лютого зібралися рідні полонених та зниклих безвісти захисників.
Люди принесли прапори та плакати, водіїв, які проїжджають повз, закликають посигналити на підтримку захисників, повідомила кореспондентка Суспільного Анна Іщенко з місця події.
Акція "Не мовчи — полон вбиває!" у Черкасах відбулася вдванадцяте, розповіла у коментарі Суспільному співорганізаторка заходу, мама загиблого азовця Оксана Коцуконь розповіла.
"Такі акції вже стали традиційними — проходять щонеділі. Сьогодні ми зібралися тут дванадцятий раз, якщо говорити про щонедільні акції. До нас щораз приєднуються нові люди, приходять ветерани, які повернулися з війни, з полону. До речі, сьогодні минає чотири тисячі днів з того часу, як в України розпочалася війна. Ми будемо про це говорити сьогодні".
Яроцька Вікторія зі Звенигородки. Прийшла на площу з плакатом, на якому зображений чоловік. Розповіла, що раніше на такі акції їздила до Києва, нині — доєдналася до черкасців та не може стримувати сліз:
"У мене чоловік потрапив в полон до чеченців, я чекаю його два роки. Його чекають чотири донечки".
Дружина Михайла Кравченка, який зник безвісти 9 серпня 2022 року в Пісках, чекає з полону чоловіка два з половиною роки:
"Чоловік з побратимами в серпні 2022 року — це 42 окремий батальйон, був у Пісках. Зайшли на позиції і багато хлопців зникло. По цей час про них немає зовсім ніякої інформації. Їздимо і на зустрічі скрізь. Була і зустріч заступником міністра, і вони пообіцяли допомогти у пошуку наших чоловіків. Бо про 42 батальйону зовсім нема ніде ніякої інформації. Чекаємо, віримо, шукаємо".
Жінка додала, що такі зустрічі надають сил та віри:
"Те, що сталося з нашими чоловіками — від цього ніхто не застрахований. Люди повинні знати, що тут нема війни, але вона є там. Ми тут здружилися один з одним, ми стали як одна сім'я. Один одного впізнаємо, підтримка йде, ти йдеш на цю акцію і розумієш, що тут багато таких, як ми".
Військовий на позивний "Дракон" брав участь у військових діях на Сумщині та Донеччині. Розповів, що на акції приходить щораз, з собою бере гучномовець:
"Саме відосіки, які записують тут люди, і відео з телеканалів долітають до полонених. Але росіяни їх показують нашим хлопцям та дівчатам, і вони таким чином набираються сил для того, щоб витримати всю ту тяготу і ті знущання з них, щоб повернутись додому, бо знають, що їх чекають і за них борються як на фронті, як у великих кабінетах, як повернути наших хлопців і дівчат, так і дивлячись на наші відео".
Ганна Ізвєкова прийшла на акцію вперше. Сама з Єрок.
"Синок пропав безвісти. Уже пʼять місяців немає чутки про нього. Прийшли, щоб допомогли нам знайти, де вони знаходяться. Ми нічого не знаємо про них".
За підрахунками журналістів Суспільного, на площі зібралися близько ста пʼятдесяти людей.