У Чигирині на Черкащині облаштували адаптаційний центр "Ми — поруч" для родин військових. За місяць роботи там отримали допомогу 30 сімей та десять військових.
Гроші на проєкт спрямували з програми польської співпраці, а також Офісу координатора програм допомоги США в Європі та Євразії, розповіла Суспільному начальниця місцевого відділу соціального захисту Світлана Піднебесна.
У адаптаційному центрі захисникам допомагають з відновленням після поранення, а їхнім сім'ям пропонують зайнятися творчістю й психологічно розвантажитися.
Реабілітолог Олександр Білик розповів про одного зі своїх пацієнтів, який має пошкодження плечової кісти:
"У нього зараз стоїть складна конструкція. Кінцівка погано працювала".
Після "розминки" пацієнт переходить до вправ зі спеціальною рукавичкою:
"Вона має функцію на супротив. Згинає, а він намагається розігнути. Сергієві вона гарно «зайшла»".
На захист країни Сергій Жуліков став у червні 2022 року. За час служби отримав шість поранень. Востаннє з вогнепальної зброї в нього стрілялипід Суджею:
"Мені перебило кістку, нерв. Зараз я намагаюся відновити функції руки, наскільки це можливо".
За час реабілітації воїн побував у декількох спеціалізованих центрах. Усюди, розповів — черги і довга дорога. Тож зрадів, коли дізнався, що подібний заклад тепер є і в його громаді:
"Такі центри потрібні, і не тільки у великих обласних центрах, але і в таких невеличких, районних. Я б хотів, щоб навіть у селищних радах були такі центри".
Займатися на тренажерах чоловіки зможуть і під час вимкнення світла, додав реабілітолог:
"Це все механіка. Працює для розроблення променево-зап'ястного суглоба, для кисті".
Спеціальне обладнання придбали і для військових з травмами ніг, розповів ветеран війни Микола Коваль. На фронт пішов добровольцем. Поранення отримав під Бахмутом.
"Я не міг рівно стояти, тому що був у положенні лежачи, і нога атрофувалася, м’язи запам’ятали той момент. Потрібно було робити розтяжки, розминати м’язи, аби хоча б стояти навіть. Реабілітацію треба починати відразу після поранення".
Воїн лікувався за кордоном, але, розповів, там йому було складно через мовний бар’єр.
Поки чоловіки займаються фізичним відновленням, у сусідній кімнаті — арттерапія. Там із дітьми з родин військових займаються фахівці центру.
Усі завдання покликані емоційно розвантажити дітей. Наприклад, робота з піском сприяє розвитку дрібної моторики, розповіла фахівчиня із соціальної роботи Любов Овчарова.
"Ми намагаємося зробити так, щоб дітки комунікували, знаходили спільну мову, здружилися, познайомилися", — зазначила фахівчиня.
Такі заняття об’єднують родини, вважає жителька Чигирина Оксана Шаповал, чоловік якої зник безвісти у березні 2022 року. Фахівці центру навчають її дітей опановувати свої емоції:
"Вибухи, тривоги — це дуже емоційно і психологічно важко для них".
Простір облаштували за грантові кошти — це ремонт приміщення і купівля обладнання. Допомогла грошима й громада, розповіла директорка місцевого центру соціальних служб Ольга Фесуненко:
"Сума гранту у нас склала 880 тисяч. 660 тисяч — це кошти партнерів і 220 тисяч — кошти громади. Цей простір здебільшого для ветеранів, їхніх родин, для вразливих сімей, але і для всіх наших мешканців, які можуть сюди приходити. Тому що зараз у період війни ми всі вразливі".
Цим робота з сім’ями військових не обмежується, розповіла начальниця Чигиринського відділу соціального захисту Світлана Піднебесна:
"НаразіМи співпрацюємо з усіма фондами, грантодавцями, благодійниками — всіма, кого ми можемо залучити для психологічної підтримки та організації відпочинку".