На Черкащині фермери повертають воду на поля, де зрошення занепало в 1990-х. Після впровадження реформи меліорації аграрії об'єднуються в організації водокористувачів та власним коштом й за допомогою грантів відновлюють зруйновані трубопроводи.
До цього поля були майже три десятиліття без поливу та в повній залежності від дощів, розповів Суспільному виконавчий директор Асоціації організацій водокористувачів України Дмитро Кохан.
Чому саме Черкащина після втрати Каховського водосховища стає новим центром зрошення в Україні та як працює нова система — спецрепортаж.
Поле у Чорнявці, де нині вирощують картоплю, не поливали з 1997 року. Майже три десятиліття врожай тут залежав від дощів, розповів агроном Олександр Клименко. Та після початку реформи меліорації фермери відновили демонтовані трубопроводи, а вже два роки поспіль це поле зрошує сучасна дощувальна машинаДощувальна машина — це спеціалізована сільськогосподарська техніка для штучного поливу рослин методом дощування (розпилення води над поверхнею ґрунту та рослин).. Адже картопля — одна з культур, яка найбільше залежить від поливу, зазначив агроном:
«Ми знаходимося в лісостеповій зоні нестійкого зволоження, тобто опади випадають в цей період вегетаціїВегетація — це час, коли рослини ростуть, розвиваються та живуть. Основні етапи цього процесу включають ріст пагонів, цвітіння та дозрівання плодів. культур досить нерівномірно, тому і в критичні періоди росту рослин, як зазвичай, нестача вологи дуже впливає на врожай сільськогосподарських культур. Тому як на цьому полі, так і на інших полях, а в нас вже 15 полів знаходиться під зрошенням, це необхідний захід, він очевидний».
Останні роки посухи стали частішими, а опади — нерівномірними. Саме тому господарство разом із двома місцевими фермерами створило організацію водокористувачів, додав Олександр Клименко:
«Ми можемо завдяки зрошенню тепер збільшити площі картоплі, збільшити площі озимого ріпаку, оскільки основним критерієм для хорошої перезимівлі — це отримати вчасні і рівномірні сходи».
У 2022 році в Україні стартувала реформа меліорації. Відтоді агровиробники можуть створювати організації водокористувачів, брати в управління зрошувальні системи та самостійно забезпечувати подачу води до своїх полів.
Але щоб зрозуміти, що змінила реформа, треба пройти шлях води, каже голова організації водокористувачів «Топилівська» Микола Сухих. А вона, з його слів, починається тут — на Кременчуцькому водосховищі:
«Ми беремо воду з Кременчуцького водосховища та подаємо її на поля для зрошення наших культур».
Понад п'ятнадцять кілометрів вода долає до поля. Спочатку — головна насосна станція, далі — трубопроводи, резервуар і лише потім — дощувальна машина. Ще кілька років тому система фактично не працювала: майже двадцять років була законсервована, обладнання простоювало, а трубопроводи частково демонтували або розікрали. Відновлювати довелося самим, розповів Микола Сухих:
«У 2020 році почалося відновлення цієї системи, тобто відремонтували акумуляційний басейнАкумуляційний (або компенсаційний/накопичувальний) басейн — це спеціальний резервуар для води, який використовується у переливних системах штучних водойм. Він приймає воду, що витісняється з чаші під час купання людей, та забезпечує її запас для фільтрації., відремонтували частину викраденого трубопроводу, відновили. І починаючи з 2021 року почали проводити зрошення на площі 707 гектарів. Ця система ще не була у нашій власності, але нам доводилося вже витрачати величезні кошти для того, щоб вона працювала».
Після створення організації водокористувачів ситуація змінилася. Тепер ті, хто користується системою, самі відповідають за її утримання, додав голова організації водокористувачів:
«Це дозволяє нам уникати всіляких надзвичайних ситуацій, тобто мається на увазі — підвищеного тиску, ще всяких стрибків, що може призвести до поривів на трубопроводі».
За словами пана Миколи, контролюють забір та її ліміти теж самостійно, для цього мають лічильники та ведуть звітність:
«На самому трубопроводі встановлені датчики, які контролюють, який об'єм води через окремий відрізок трубопроводу, а покажчик для зручності виведений та встановлений в самій щитовій насосної станції».
Організація водокористувачів — неприбуткова, розповів проєктний менеджер об'єднання «Чорнявська зрошувальна система» Максим Майстренко:
«Якщо фермер, який не бере воду із цієї системи, не користується цією зрошувальною системою, він, відповідно, і не може увійти до складу цієї організації, яка допомагає оперативно відновлювати зрошувальні системи і інвестувати без проблем, оскільки це власність фермерів, і вони безпосередньо знають, куди піде кожна гривня, кожна інвестиція в цей об'єкт. Тобто це є основною перевагою».
До неї входять лише ті аграрії, які обробляють землі на конкретній території, додав фахівець:
«Другим моментом, яким керувався законодавець під час прийняття цього закону і старту меліоративної реформи в Україні, — це була також економія коштів, оскільки держава щороку виділяла на меліорацію понад три мільярди гривень. Знову ж таки, зараз всі витрати на утриманні системи покладаються на нас, на фермерів».
Збільшувати поливну площу можуть і шляхом грантів та державних програм, розповів Максим Майстренко:
«Ми змогли отримати чотири дощувальні машини американського виробництва бренду Вали, один дизельний генератор Вали, і також одну шлангобарабанну машинуШлангобарабанна дощувальна машина — це спеціальний пристрій для поливу полів, який складається з великого барабана на візку, гнучкого шланга та дощувального апарата. Вона допомагає рівномірно зволожувати овочі, зернові культури чи сади.. За рахунок цього ми змогли збільшити зрощення, поливну площу, саме збільшити на 262 гектари».
Для цього необхідно розробити проєкт, додав він:
«Держава компенсує ті витрати, які понесла організація або фермери на будівництво трубопроводів. Тобто це є у нас також державні програми, державна компенсація за будівництво меліоративних трубопроводів. Тобто держава компенсує до 50% від вартості того, що вклала організація або фермер у будівництво трубопроводу. Тобто якщо фермер має проєктну документацію, він розробив проєкт, побудував, ввівся в експлуатацію, він може отримати власне компенсацію від держави. І також в нас існує в Україні компенсація за придбання дощувальної техніки вітчизняного виробництва».
До підриву Каховської ГЕС воду з Каховського водосховища отримували понад пів мільйона гектарів зрошуваних земель. Після втрати водосховища більшість цих площ залишилася без зрошення, розповів Суспільному виконавчий директор Асоціації водокористувачів Дмитро Кохан. Черкащина сьогодні, за його словами, стала одним із центрів розвитку нової моделі меліорації:
«Черкащина дійсно у нас є чи не найактивнішою областю, в якій розвивається зрошення. Всі розуміли, що історично у нас найбільше на зрошенні був південь України, там Херсонщина, Запоріжжя, Одещина, звичайно ж, але Черкащина зараз лідер. Є очевидні причини, чому так, бо є наявні доступні в великій кількості водні ресурси, в першу чергу і Дніпро є. Найбільша така артерія водна в Україні. Тому навколо Дніпра якраз і почали розвиватися організації водокористувачів».
За словами Дмитра Кохана, створення організацій водокористувачів — це лише перший етап реформи. Наступний має стосуватися меліоративної інфраструктури, яка досі залишається у державному управлінні. Ідея в тому, щоб ці системи могли залучати кредити та інвестиції для модернізації:
«Для цих систем, які залишаються у держави, була передбачена абсолютно нова модель їх роботи, фінансування і ключове управління. Тобто замість нині діючих бюджетних установ, з'явиться нова форма юридичного оператора меліоративної системи. При кожному операторі буде створена наглядова рада, більшість в ній складати саме водокористувачів. Тобто ті, хто беруть воду, а це вже не тільки аграрії на таких об'єктах, це і міста, ОТГ, будь-хто, хто бере воду з відповідної системи, в тому числі агровиробників, вони пропорційно там від кількості води будуть мати представництво в цій наглядовій раді. Вони будуть затверджувати фінансові, управлінські рішення і матимуть, ну, такий досить ґрунтовний вплив на те, щоб ця система розвивалася і працювала правильно».
Від Кременчуцького водосховища до поля вода долає понад п'ятнадцять кілометрів. Але для фермерів головне — не ця відстань, розповів Микала Сухих, а те, що після десятиліть простою вона знову повернулася на поля.
