Перейти до основного змісту

"Було складно повернутись до цивільного життя": історія добровольця з Черкащини

Ексклюзивно
Віктор Вдовиченко. Фото з Архіву Віктора

"У мене було таке, що я приїжджав додому, брав свою зброю, в мене гвинтівка, їхав на полігон і лежав там. Дощ не дощ, я цілодобово лежав просто".

Уманчанин Віктор Вдовиченко з 24 лютого 2022 року добровольцем став на захист України. Бо мав кого захищати — у нього четверо дітей, які мають жити у вільній країні. Віктор пройшов "гарячі" напрямки та отримав важке поранення в наслідок якого його "списали" зі служби.

Після довгої "боротьби з самим собою" Віктор створив громадську організацію, де допомагає військовим адаптуватись до цивільного життя. Бо самому було складно.

"Я зробив, як я рахую, чоловічий вчинок. Так зробив кожен нормальний чоловік в нашій країні — пішов захищати свою родину", — розповів Віктор.

Віктор Вдовиченко. Фото з Архіву Віктора

Він проходив службу на східних напрямках: на Донецькій, Луганській, а потім і в Харківській областях.

"Мій перший бій був в місті Торецьк, там дачний масив. Там я отримав першу контузію. Це був такий дуже сильний обстріл, потім перейшли в ближній бій з піхотою".

Після цього опинився під Соледаром, потім — Луганська область. У серпні 2022 року їхній підрозділ перекинули на Ізюмський напрямок на Харківщині, де Віктор отримав поранення через яке списали зі служби.

"Це був танковий бій. Так вийшло, що ми потрапили в засідку і танки почали працювати разом з піхотою. Я там отримав поранення: було пошкодження спини, і операція була на хребті, і дуже довго я заново починав ходити. Ну, як би, по-новому почав, можна сказати, і ходити, і все робити. Опісля я повернувся в Умань".

Загалом період фізичної реабілітації у Віктора тривав більше ніж пів року, проте психологічний — набагато довше.

"Для кожного військового, хто був на передовій, хто був в оцій м’ясорубці, дуже тяжкий період налагодження коннекту із сім'єю. От в мене було таке, що я приїжджав додому, брав свою зброю, в мене гвинтівка, їхав на полігон і лежав там. Дощ не дощ, я цілодобово лежав просто. Я не спілкувався ні з жінкою, ні з дітьми. Ну, я був замкнутий".

Віктор Вдовиченко. Фото з Архіву Віктора

До повномасштабного вторгнення Віктор займався вантажними перевезеннями. Після військової служби та довго періоду реабілітації більше не зміг займатись власною справою:

"Я попробував, але нема в мене бажання, не можу себе там знайти вже. І я вирішив десь долучитись, зайнятись більше допомогою військовослужбовцям. Тобто, допомагати в тих проблемах, з якими зіткнувся сам".

Наразі, Віктор створив громадську організацію "Незламний дух воїна", яка допомагає військовим у оформленні інвалідності, реабілітації, психологічній допомозі, працевлаштуванні.

"З грудня 2023 року ми вже почали навколо себе збирати хлопців, таких самих, як я. І сьогодні у нас налічує організація майже 60 людей. Ну, саме всі вони ветерани, хлопці, які були в полоні, інваліди, є такі, що без кінцівок, ну, різні категорії".

Віктор Вдовиченко. Фото з Архіву Віктора

Не дивлячись на створену громадську організацію, яка підтримує та допомагає військовослужбовцям, головною підтримкою Віктор вважає сім’ю.

"Моя порада для тих, хто повернувся, навіть не для тих, хто повернувся, а для членів сімей, тих, хто повернувся, що максимально до цієї людини знайти контакт, бо він повернувся вже не такий, як був раніше. І він таким вже не стане, на жаль. Сама головна підтримка для військовослужбовця — це сім'я. Якщо, наприклад, в нього в сім'ї немає підтримки, то як він може довіряти взагалі чужим людям?"

Читайте нас у Telegram

Дивіться нас на YouTube

Підписуйтеся на WhatsApp

Вподобайте наш Instagram

Топ дня

Вибір редакції