Яна та Богдан разом вісім років, два з них провели в розлуці. Обороняючи "Азовсталь" прикордонник Богдан потрапив у російський полон. Дружина Яна, теж військова, чекала на нього 25 місяців. Нині родина проживає у Черкасах.
До Дня захисників і захисниць — їхня історія кохання.
Яна та Богдан повномасштабну війну зустріли в Маріуполі. У перші хвилини нападу російської армії чоловік пішов боронити місто, відтоді й почалась їхня історія розлуки.
"Богдан додому вже не повернувся, вони виїхали приймати бій, а я залишилась з дитиною", — розповіла Яна.
Разом із сином 20 березня 2022 року евакуювались до Черкас. Довелось виїжджати через російські блокпости.
"Я виїжджала як цивільна. Я зняла форму, таке було маскування. Вивозила дитину через окуповану територію".
У цей час Богдан воював в Маріуполі. Росіяни притискали їх до заводу "Азовсталь" і 24 квітня на Великдень вони опинились в оточенні.
"Найтяжчі були вуличні бої, коли контакт і техніка. Далі ми були у кільці, у нас ніякого постачання зброї і техніки не дуже багато було. Ми підійшли до заводу і вже почалась оборона Азовсталі".
16 травня 2022 року, за наказом командування, оборонці Маріуполя почали вихід із заводу. Богдан потрапив у російський полон, спочатку він був в Оленівці.
"Потім нас почали розкидати по всім колоніям, які є. Я потрапив на Свердловськ. Раніше це був Довжанськ, в якому у 2014 році я теж воював", — розповів пан Богдан.
Прикордонниця Яна розповіла: усі 25 місяців полону прожила без листувань, зв’язку та жодних новин про свого чоловіка.
"Дуже страшно було, коли вони були на Азовсталі і армія РФ виставляла відео, як українських захисників бомблять. Я взагалі не знаю, як цей період пережила. Богдан мені напередодні цього зателефонував, сказав, що будуть виходити. Тоді я дізналась, що він живий — це було для мене щастя", — зазначила Яна.
Весь час Яна вірила, що її чоловік живий і вони обов’язково зустрінуться, розповіла. Ходила на акції в підтримку полонених і чекала найбажаніших слів від чоловіка: "Мене обміняли". Богдана обміняли 25 червня 2024 року.
"Це було таке щастя, я до трьох годин ночі не могла заснути, чекала, коли він зателефонує. Худющий такий був, мені здавалось, що я його зараз підніму. Я зазвичай звикла, що він такий кремезний чолов’яга, а тут такий худенький був".
Богдан про обмін дізнався за день до нього. Розповів: після повернення був здивований підтримкою українського народу.
"Люди нас зустрічали з прапорами, там діти виходили на кожному повороті, з кожної сторони дороги, коли доїхали додому, нам дали можливість подзвонити, я подзвонив своїй родині, дружині, вони відразу поз'їжджалися і це ті, кого я дійсно був радий бачити".
Нині чоловік вже пройшов реабілітацію та повернувся на службу до лав прикордонників. Тепер для сім'ї найголовніше — набутися разом.
"Стали більше цінити одне одного, ті речі, що були важливі, стали не важливі, почали більше цінувати час разом", — розповіло подружжя.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
