За інформацією обласного управління агропромислового розвитку, на Черкащині наразі 2877 пасік, 111 тисяч бджолородин. Три відсотки з них — підприємницькі, решта — домашні. Нині ціни на продукцію не зростають.
Як війна впливає на виробництво меду в області — розповіли в етері "Українського радіо Черкаси" директор пасічного кооперативу Юрій Гуслій та пасічник Володимир Гордієнко.
Вплив війни на виробництво меду в області
Зі слів Юрія Гуслія, основним викликом став кадровий голод на підприємствах:
"Ситуація складна. На додачу до війни, яка накладає нестачу робочих рук, можливостей транспортування пасік, все це ускладнюється ще проблемами з купівлею необхідного інструменту і обладнання, проблеми з реалізацією меду, тому що масові заходи під питанням і пасічники не можуть їздити на ярмарки, не можуть реалізувати свій мед в інших містах, а також є проблеми з оптовою здачею меду гуртовикам. Ще є проблеми на кордонах, проблеми логістики, проблеми з самим перевезенням і це все ускладнює нашу роботу. Моя думка, що, на жаль, бджільництво перебуває в кризовому стані. У нас зменшилась кількість пасік, відповідно, зменшилась кількість пасічників, немає можливості навчання повноцінного, навіть для молоді – це тільки онлайн, і на пасіках навчання проводити неможливо. В комплексі значно погіршилось становище. За моїми підрахунками, бджільництво втратило третину своїх потужностей. Наше підприємство виготовляє обладнання для пасік, і рук не вистачає, як і коштів. Ще складно тим, що робота не ритмічна, є тільки поодинокі замовлення і це не дає змоги розвиватися".
Як пояснив пасічник Володимир Гордієнко, різкі зміни погодних умов вплинули на медозбір:
"Цей сезон дещо гірший, ніж був минулого року. Спочатку була холодна весна і медозбір з акації був слабший, потім засуха, погодні умови внесли свої зміни і медозбір цьогоріч менший, аніж минулого року, плюс витрати виросли. Все дорожче, а мед, на жаль, ні. Медоноси які були, так і залишились, тільки частина, зменшилась — кількість нектару і кількість меду".
Робота пасік під час війни: що змінилось
Пасічник Володимир Гордієнко переїхав з Луганщини на Черкащину два роки тому та продовжив свою справу:
"Я виїхав до початку повномасштабної війни в Мюнхен за тиждень. Були назад квитки, а потім назад я не повернувся, тому що територію окупували. Я залишився в Мюнхені, працював там на двох пасіках. Цікавий був досвід. В мене було 250 вуликів приблизно, і я нічого не зміг забрати. На Черкащині все почав з нуля, починав з купівлі 60 вуликів, зараз вже маю 130-140 штук. Я б сказав, що мені на Черкащині дуже цікаво. Фізично було важко, все-таки мені за 60, слава Богу, витримав, плюс бджоли допомагають. Також родина постійно допомагає".
Попит на мед в області
Як розповів Юрій Гуслій, попит на мед не збільшився:
"Люди хочуть чогось дуже нового і незвичайного. Почнемо з того, що основний споживач меду — це пенсіонери, які, на жаль, не мають коштів для того, щоб купляти мед. Зараз практично всі пасічники долучені до волонтерства, тому що у кожного є знайомі, є родичі, які вже вийшли на цільову допомогу, плюс донатим на збори, на дрони, яка є необхідність. Всі працюють індивідуально, але працюють".
Володимир Гордієнко пояснив, що допомагає військовослужбовцям попри мінімальний прибуток:
"Починаючи з початку війни допомагаю. На жаль, чим далі, тим менше. Тоді були кошти, зараз їх стало менше, тому що війна мене зачепила теж. Друзі, знайомі багато, хто воював і воює. Нині треба більше грантів для бджільництва, щоб підтримувати галузь, і галузь підтримувала країну. Є надія, що невдовзі ціни на мед зростуть, але це завжди було хвилеподібно. Живеш, робиш те, що ти вмієш, те, що ти любиш, те, що тобі подобається, і просто живеш надією".
Повну версію інтервʼю слухайте тут.
Інтервʼюерка — Галина Рибак.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
