У селі Нова Гребля на Черкащині в одному гнізді виросли шестеро лелеченят. Таких випадків в Україні у цьогорічному гніздовому сезоні виявили всього два.
Ситуація, коли батьки-лелеки вигодовують таку кількість пташенят, досить рідкісна. Чому — Суспільному розповів заступник директора з наукової роботи Канівського природного заповідника, кандидат біологічних наук Віталій Грищенко.
За словами науковця, у 2024 році в Україні випадки, коли у гнізді виросли шестеро лелеченят, виявили у Черкаській та Київській областях.
"Такі випадки досить рідкісні. За статистикою, це приблизно 0,2 відсотка по Україні. Якщо наводити приклад — то це як людина, яка дожила до 90 років. Таких людей небагато, але ж вони є. Раніше ми також знаходили багатодітні лелечі родини. Приміром, у 2018 році в селі Прохорівка на Канівщині виявили гніздо, де виросли семеро лелеченят. За тридцять років таке помічали всього тричі — у північній частині Лівобережжя. Шестірню доводилися бачити близько сорока разів. Найчастіше трапляються двоє і троє", — пояснив він.
Малі лелеки виживають, якщо батьки можуть знайти для них їжу і прогодувати, зазначив пан Віталій.
"Посуха, розорювання сіножатей і пасовищ, осушування вологих ділянок, використання агрохімікатів — це перешкоди для формування кормової бази. Якщо говорити про випадок у Новій Греблі, то гніздо розташоване в пониззі річки Супій. Там косять сіно, є трав’янисті ділянки. Батьків, без сумніву, можна назвати героями", — пояснив він.
Важливим є також фізіологічний стан дорослих лелек, які повертаються додому з місць зимівлі:
"Ослаблені вирощують мало пташенят. Також відіграють роль природні й антропогенні чинники, які можуть призвести до загибелі частини або всього виводку: стихійні лиха, падіння гнізд, хижаки, хвороби, отруєння, затяжні холодні дощі у другій половині травня й на початку червня".
Порахувати точну кількість лелеченят у гнізді досить складно, зазначив науковець:
"Це можна зробити тільки тоді, коли вони ще не літають. Для спостережень фахівці використовують бінокль, аби роздивитися їх крупним планом", — розповів пан Віталій.
Збереження популяції лелек, як і багатьох інших видів тварин, важливе для екосистеми, додав він:
"Не забуваймо, що вони — синантропні, тобто живуть у безпосередній близькості до людини. Якщо ви помітили, що птахи збираються гніздуватися біля вашої господи чи двору — сприймайте їхнє бажання дуже позитивно. Лелека — не горобець, він не може оселитися будь-де. До речі, ви отримаєте захист від деяких хижаків. Про білокрилих ходять легенди і повір’я, їх здавна поважають українці. У літературі та фольклорі їх описують як незвичайних, магічних. Можливо, це справді так. Тож якщо вони вирішили будувати житло біля вас — станьте їм добрими сусідами".
Про те, що в Новій Греблі є виводок із шести лелеченят, місцева жителька Оксана Золотаренко не чула, проте знає, що гнізда цих птахів у селі є. Одне з них — біля її обійстя.
"Лелече гніздо у мене під хатою вже років 25, на телеграфному стовпі. Одного разу, давненько вже, трапилася історія. Стовпи почали демонтувати, але я випросила, аби наш лишили. Робітники послухали, дроти тільки познімали. Але коли лелеки повернулися, через відсутність опори гніздо почало розсипатися. Як вони, бідолашні, старалися, як намагалися притулити гілки — все марно, все падало. Охопив такий жаль. Не довго думаючи, я сіла на велосипед, поїхала на ферму, взяла там колесо від старого воза. Сусіди, на щастя, мали шестиметрову драбину. Подерлися на вершок стовпа, причепили колесо, насипали хмизу. Яка я була рада, коли лелеки залишилися", — розповіла вона.
І пані Оксана, і її рідні люблять спостерігати за птахами:
"Коли приходить весна, я завжди їх чекаю. Як тільки повіє теплом — все виглядаю у вікно, чи ще немає. У нас росте високий горіх, і розташований він так, що якщо вилізти нагору — гніздо видно, як на долоні. Дочка малою постійно там сиділа, все роздивлялася: як лелеченята з’являються на світ, як їх годують мама й тато. Для нас вони члени родини. Птахи відповідальні, яро охороняють гніздо. Буває, навіть б’ються між собою за нього".
Пташенят, зазначила Оксана Золотаренко, рахувала не завжди, проте помічала, що здебільшого їх троє-четверо у виводку.
"Цього року малюків троє. Вже пробують літати. Коли лелеченята підростають, то трішки сум бере. Бо то означає, що літо йде на спад. І скоро осінь".
Бачить лелек у своїй окрузі й жителька сусіднього села Шабельники Тетяна Тарасюк:
"Є гнізда і в нашому селі. Ми ставимося до птахів завжди з любов’ю. Віримо, що раз вони прилітають і гніздяться тут — то на добро".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
