На Черкащині станом на серпень 2024 року 824 сільських населених пункти, 14 селищ міського типу. Утім щороку кількість сільського населення зменшується. "Що зробити, аби відродити село", — таке питання турбує жителя Івківців на Черкащині — Назара Лавріненка.
Жителі — це лише один із чинників, який потрібен, аби підприємцям було вигідно розвивати інфраструктуру в селі, розповів директор департаменту регіонального розвитку обласної військової адміністрації Роман Карманнік. Що робити, аби молодь із сіл не виїжджала?
Ми відвідали чотири села на Черкащині та дізналися, чи є де місцевим придбати ліки, продукти, речі першої потреби. Та який вихід знаходять старости сіл.
Івківці. Чигиринщина
В селі Івківці на Чигиринщині нині немає, ані магазину, ані лікарні чи пошти. Людей живе менше сотні. Назар Лавріненко мріє, аби в селі вирувало життя. Нині в селі гужовий транспорт можна побачити частіше ніж рейсовий автобус, розповів Назар Лавріненко:
"Покинуті хати, вимерле село — це така наша доля. Раніше було 2 500 населення, а зараз якщо і нарахуємо 70 душ, то буде за свято у нас. Є такі кутки, де 50-60 дворів і всі пусті стоять".
Центр села із колишньою сільрадою та магазином поросли хащами. Головне місце зустрічі в селі — етнографічно-розважальний комплекс, який створив пан Назар. Додав, що міг би розвивати й інший бізнес в Івківцях, аби було для кого.
"Я хотів магазин відновити тут, придбали приміщення. Але кількість людей така, що немає сенсу. Аби всі люди жили компактно — на ось цьому кутку, тоді так. А коли село розкидалось на 12 кілометрів по довжині, то в пріоритеті — автолавка, яка проїжджає прямо біля його двору".
Та хоч і по бездоріжжю, люди до Івківець приїздять, додав Назар Лавріненко. Побачити Семидубову гору, на якій, за однією із версій, похований гетьман Богдан Хмельницький. Чи відпочити на природі в етнографічному комплексі, погравши в старовинні ігри.
Залізнячка. Катеринопільщина
Визначне місце села Залізнячка, що за сотню кілометрів від Івківців — джерело "Ринва". Сюди люди їдуть із сусідніх сіл та районного центру, розповіла місцева жителька Ніна Скоромна.
"Звідси ще 80 років назад возили воду бочками, напували тварин, сюди пригонили тварин напували. В таких трьохсотлітрових бочках вивозили людям на поле".
Жінка показує, як колись пила тут воду.
У Залізнячці мешкає 905 жителів, відтак в селі інфраструктура є, розповів староста Микола Шевченко.
"У нас невеличкий мегаполіс, куди входять Єрки, місто Ватутіне, Стебне, яке переходить плавно у місто Звенигородку. Є у нас три магазини, дитячий садочок, була школа. Це зараз на місці цієї школи старостат. Школу відстоювали, як могли, а потім зрозуміли, що не доцільно".
Облаштована у селі бібліотека. Час від часу до неї, навідується Ніна Скоромна.
"Беру щось прочитати про любов. Хочеться про любов, а про що на старість балакати? В міру можливості заходимо до бібліотеки, як є час".
На полицях є сучасні українські автори: Іздрик, Роздобудько, Лис. Бібліотекарка Валентина Гаркавенко пояснила, що літературу в книгозбірні оновили.
"Читачі, в основному, у нас пенсіонери. Поки школа була – дітки забігали. Тепер заходять люди такі як от Ніна Миколаївна, поспілкуватися, почитати", — пояснила пані Валентина.
В селі облаштовують краєзнавчий куточок. Село живе, бо є де працювати, пояснив староста. Поруч — два підприємства. А ще – принада, яка віднедавна почала приваблювати туристів – старовинний козацький цвинтар, один із найбільш вцілілих в Україні.
"Де перші поховання 1805 року і колись давно там був хрест невеличкий такий, він був 1795 роком датований".
Саме така історія змусила Антоніну Скоромну свого часу лишитися в селі та ще й дослідити свій родовід.
"Є інформація за 1795 рік, які люди тут жили. Тут ми можемо бачити, як змінювалися прізвища. Моє прізвище «скоромний», вони тут і живуть дотепер. Важливо, щоб дороги були, якесь світло, якийсь газ, але важливо пам’ятати, ким були наші предки, завдяки яким ми народилися".
Чорнобаївська селищна громада
Красенівка
У селі мешкає близько 1055 людей. До Красенівки нині приїздить мобільна аптека. Раніше, розповіла Катерина Іванівна за ліками потрібно було їздити.
"Порошки від серця взяла та для ніг мазь. Сюди ж зручніше, я ж тут за зупинкою живу. То пішла і купила. А поїду у Чорнобай і пів дня жду поки їхатиме після обіду автобус. Він у дві години".
Привітне
У Привітному за даними перепису 2001 року населення складало 663 людини. Поштове відділення тут пересувне, розповіла його керівниця Галина Черінько. Автомобіль приїздить щотижня.
"Наша точка базування знаходиться у Чорнобаї. Зранку ми приходимо на роботу, отримуємо кореспонденцію, поштові відправлення і приїжджаємо у свої точки", — пояснила пані Галина.
Місцеві жительки Інна Горбенко та Валентина Кривицька прийшли до відділення, аби передплатити газету.
"Вже ввечері, як зайдемо після городів читаємо, якщо є світло, газети та журнали – стараємося", — пояснила пані Валентина.
Є в Красенівці і творчий колектив, і свої майстрині. Ніна Олішевич славиться в Красенівці весільними рушниками.
"Я вишиваю з 15 років. Люблю вишивати, навчила мене нині покійна мама. Я навчила своїх дівчат. Люблю вишивати весільні рушники", — розповіла пані Ніна.
Раїса Гамала вишиває як хрестиком, так і бісером.
"Я думаю, що в кожній хаті є якась робота вишита своїми руками. Колись збирали Шевченка, хто буде вишивати. То в кожній хаті був Шевченко, він висів на радіо".
Та найбільш відома Красенівка борцем, чиє прізвище знає весь світ, додала директорка місцевого музею Надія Кривонос.
"Нашим земляком, відомим на весь світ борцем Іваном Максимовичем Піддубним, ми дуже пишаємося, що у нашому селі народилася така людина".
Голова громади Сергій Любивий, до якого і входить Красенівка, і Привітне та ще 25 сіл, розповів, що магазини працюють у кожному із них.
"Райспоживспілка працює у нас, є магазини, де вони працюють і є приватні підприємці. Якби не повномасштабна війна, якби не російська агресія, можна було дуже багато зробити. Починаючи від ремонту доріг, благоустрою, навчальних закладів. Створення умов для діточок".
З ремонтами закладів, облаштуванням території, а також продуктами допомагає місцеве сільськогосподарське підприємство. Воно ж і дає робочі місця, розповів його керівник Леонід Циба.
"На даний час у нас у господарстві працює 190 людей. Як для села, це показник вагомий, я вважаю".
Сільськогосподарське чи промислове підприємство в селі – це одна з передумов для нормального життя місцевих жителів, зауважив директор департаменту регіонального розвитку обласної військової адміністрації Роман Карманнік.
"Із погляду робочих місць, сплати податків у місцеві бюджети. Тому, якщо робочі місця є — є відповідно молодь, є й необхідність створювати певну інфраструктуру: школу, ФАП – залежно від розміру населеного пункту", — деталізував Роман Карманнік.
Для підприємця, аби наважитися відкрити свою справу в селі, важлива кількість жителів у ньому.
"У першу чергу, вплине можливість заробити в цьому населеному пункті, тобто наявність населення платоспроможного. Плюс фізична можливість відкрити там магазин, наявні приміщення тощо. Якщо кількість населення недостатня з погляду рентабельності бізнесу, він може запровадити певні форми виїзної торгівлі", — додав Роман Карманнік.
Для людей, які прагнуть відкрити свою справу, в тому числі у сільській місцевості, є державні програми підтримки, пояснив пан Роман.
"Також є чимало грантових програм. За якими підприємець може, склавши бізнес-план, пройшовши процедуру, отримати кошти на придбання обладнання і розвинути свою справу".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
