Військовослужбовець із Грузії Зал Латарія нині воює у складі черкаської 118 бригади ТрО. Військовий один із перших іноземних легіонерів, які приїхали на початку повномасштабного вторгнення.
Третій рік поспіль, військовий "Грузинського національного легіону" Зал Латарія пліч-о-пліч з українськими військовими, він виборює суверенітет України.
У дім грузина Залі Латарії війна прийшла у 1992 році. Найкраще, що запам’яталось йому з тих часів — підтримка українського народу:
"Мені було 15 років, коли ми воювали в Абхазії. Я був дуже маленький. Проти нас воювали всі, тільки одні українці нам допомагали. І тоді я сказав: якщо, брати, у вас щось буде, то я приїду і допоможу вам".
Зрештою так і сталось. У 2014 році російські війська вторглися до України. Зал — професійний військовий, добровільно долучився до "Грузинського національного легіону". Воював майже на всіх напрямках фронту:
"Я готував ваших снайперів для війни, бійців, я як мінімум приблизно 300 людей підготував. Їх відпустив на війну, і сам пішов", — розповів Зал Латарія.
Весь цей час він воював поряд з українцями, працював снайпером. Також кожні три місяці навідувався до Грузії, аби поновлювати документи. У день повномасштабної саме був закордоном та через декілька годин став одним із перших іноземних легіонерів:
"Тоді нас сім грузинів зайшло. Шестеро із них живих немає, я один залишився. Для нас це була честь".
Багато українців загинули, захищаючи суверенітет Грузії, зазначив Зал. Тож для нього було принципово – приїхати та допомогти.
"Ми братній народ, адже ми вас дуже любимо і поважаємо. Для мене обов’язком було сюди прийти та воювати. Я буду воювати до кінця, поки ми не переможемо", — поділився військовий.
Нині під грузинським прапором він боронить українські території у складі 118 окремої бригади територіальної оборони. Для Залі найважче на війні – втрачати друзів:
"Я скільки тут побратимів втратив. 64 грузини полягло з початку повномасштабного вторгнення. А до того ще, у 2014-2015 роках, 28 людей загинули".
На їхню честь зробив собі татуювання.
"Героям Слава. Для моїх загиблих побратимів зробив це тату — це залишиться зі мною на все життя. Я його дуже люблю", — поділився військовий.
У Грузії чоловік має дружину, дітей, внуків. Розповів, що з ними не бачився понад два роки.
"Вони дуже переживають, але знають, що я поки що не повернуся", — зазначив Зал Латарія.
У кожного покоління своя війна, підсумував Зал. Його — затягнулася на 32 роки. Без військової форми життя й не пригадає та поки не переможе спільного ворога, пообіцяв залишатися тут:
"Ми там все втратили. У нас відняли Абхазію та Осетію: 20 відсотків окуповані. Нас вбивали: дітей, мам, тат, братів, сестер. Ми їх ненавидимо, тому я воюю проти них і ще буду продовжувати, поки я живий. Україні бажаю перемоги над ворогом. Україні бажаю свободи та миру. Україні бажаю повернути свої території".
Надсилайте новини про події з життя на Черкащини
