Синьо-жовтий стяг — з ним ідуть у бій українці та ховають під час окупації. Аби ці два кольори замайоріли в українських містах, не одна людина ризикувала своїм життям та свободою. 33 роки тому черкасець Михайло Гедз та ще п'ятеро патріотів наважилися підняти символ вільної України на площі Черкас.
Нині український стяг майоріє і в українських Карпатах, і в "серці" України на Черкащині та на площах міст та сіл. Утім, так було не завжди. Перші спроби змінити червоний радянський символ на синьо-жовтий зберігають хроніки черкаського краєзнавчого музею, розповіла завідувачка сектору новітньої історії Ірина Мірошник:
"Коли ці матеріали збиралися, певний час – ще до проголошення незалежності, то це було не публічно".
Є й ті, для кого стяг України і тепер є чимось більшим, аніж просто державний символ. Михайло Гедз, Бумер, Ромео. В кожного на пам’яті свій прапор та своя історія.
"Під час підняття прапора нас було всього шість. Таке не забувається", — пригадав Михайло Гедз.
Тоді, у 1990 році, Михайлу Гедзу було 29. Він та ще п'ятеро патріотів вирішили зробити небачене — підняти на центральній площі Черкас синьо-жовте знамено.
"Таке, як підняти стаціонарно прапор – це була дійсно неординарна подія на той час. Це у листопаді 1990 року. Ідея якраз була його підняти із чорною стрічкою, як символ тих замучених і закатованих за часів радянської влади", — пригадав Михайло Гедз.
Все, з його слів, ретельно готували і наважилися:
"Приїхати і принести з собою щебінь, поставити його біля драмтеатру, привезти лопати. Бо конфіскація автомобіля – гарантовано. Невідомо як би склалася доля і підняття прапора і цієї події, якби ми не заручилися допомогою Михайла Вакуленка, який був тоді головою культурно-просвітницької організації «Заповіт»".
Той самий прапор нині в музеї. На ньому досі сліди:
"Щогла була мокрою – вся в «серебрянці». Може це нам трохи помогло, бо Володя Зеленько кричав до міліціянтів: «Обережно, воно покрашене!»", — пояснив пан Михайло.
Також прапор зберігає ще одну історію.
"Михайло Вакуленко знав, що ми будемо в суботу підіймати прапор. Каже: в нас був прапор, який був освячений на 500-річчя козацтва на Запоріжжі на Хортиці і оце той самий прапор", — додав пан Михайло.
Тепер прапор – один з експонатів новоствореного залу в краєзнавчому музеї Черкас. Його відвідувачі побачити зможуть в День Незалежності, розповіла завідувачка сектору новітньої історії краю Ірина Мірошник:
"Фактично він до нас потрапив після проголошення незалежності – у 1992 році. Після того як він перестав бути речовим доказом про дрібне хуліганство, яке інкримінували у цій справі".
Михайло Гедз розповів: тоді відбувся штрафом – заплатив місячну зарплатню.
На фронті і зараз, навіть коли Україна незалежна вже 32 роки, за українське знамено почасти платять кров’ю, говорять двоє військових з позивними "Бумер" та "Ромео".
"Для мене він, як і для багатьох побратимів, свого роду оберіг. Якась сила в ньому є. Оці підписи побратимів, оці підписи, які дають віру в перемогу", — поділився Бумер.
Свій прапор Бумер на передову завжди брав із собою.
"Люди можуть запитати: чого він такий чистий, якщо він з тобою пройшов півтора року війни? Повторюся, він у мене лежить в герметичному пакеті постійно. Я бережно до нього ставлюся".
Свій стяг військовий з позивним "Ромео" називає ще одним бронежилетом:
"Зазвичай він носиться, або під плитою бронежилета, або десь є під сумкою – він завжди з тобою. Завжди в кожного є прапор України. Він обов’язково буде десь присутній: в сумці, розгрузці, завжди на позиції, завжди коло тебе".
Його розстрілюють та паплюжать ті, хто зазіхає на волю України, додав Ромео:
"Вони просто думають, якщо вони знищать ці два кольори, вони знищать наш народ, але вони повинні зрозуміти, що ці кольори в нас не лише на прапорі, а також в наших серцях і душах".
І ці кольори скрізь, за словами військового, на 603 тисячах семистах кілометрах української землі.
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
