"Добрий вечір тобі, вільний пролетарю"! Саме так звучали колядки в той час, коли Радянський Союз намагався зробити їх елементом пропаганди. Окрім цього замість куті на столі опинився салат "Олів’є" та шампанське, а замість різдвяної звізди — кремлівська.
А ще, виявляється, навіть козаки святкували два Різдва, а Дід Мороз — це радянська версія святого Миколая. Що в новорічно-різдвяних святах є автентичним, а які звички в наше життя нав'язав комуністичний режим, розповів Суспільному етнограф Андрій Темченко.
Ідеологія диктує правила
За словами етнографа, поняття автентичності змінюється з часом:
"Я гарно пам'ятаю який мали вигляд Черкаси в Радянському Союзі. Були оці маркери радянськості — пам'ятники Леніну та іншим більшовикам, урочистості біля них. Не дай Боже було весілля і біля пам'ятника не поклали квіти. Це був як Бог, розумієте. Тільки зараз оцей простір починає змінюватися.
Не так давно вважали, що 23 лютого — це теж автентичне свято, а тепер це не так. Свята — динамічні, як і наше життя. Вони змінюються залежно від того, як змінюється навколо нас час і простір. Будь-яка ідеологія перемагає тоді, коли вона захоплює ці час і простір.
Змінюється простір — відповідно, змінюється й культура. Але і нині це виглядає сумніше, тому що простір змінити легше — побудували капличку, вертеп, зробили погруддя Богдана Хмельницького, а не Леніна — і вже новий простір. А новий час набагато важче змінити".
До впровадження християнства Новий рік святкували від дня заснування Риму, а ще до 1 700 року — 1 вересня, пояснив етнограф:
"Тому, що за канонами Православної Церкви, світ був створений 5 508 років до Різдва Христового, 1 вересня. Навіть було вказано, що о девʼятій ранку. Як вони це вирахували — я не знаю, але це певним чином збігалося із дохристиянськими поглядами. Було, грубо кажучи, два Нових роки. Перший — весною. От ми зараз співаємо колядки, щедрівочки про те, що ластівочка прилетіла. Але ж ластівочка зараз не літа, вона прилітає весною. Тоді починається землеробський цикл і, відповідно, починається новий рік. А восени перший етап року закінчується, починається другий. І так це все в динаміці перебуває".
Пізніше, за словами науковця, Петро I поїхав у Європу і впровадив Новий рік так, як святкували в Європі. Європа слідувала традиціям Римської імперії. Тому Новий рік почали святкувати 1 січня.
Чудеса не від молитви, а новорічні
"Тому в нас склалась така парадоксальна ситуація, що маємо два Нових роки — світський, 1 січня, і церковний, 1 вересня. Все було б нормально, це ні на що не впливає, але ж ще є Різдво. А Різдво рахується теж по двох таблицях. Юлій Цезар прийняв юліанський календар і постановили, що християни будуть ним користуватися юліанським календарем. Ну західні християни і почали його використовувати. І все було б теж непогано, якби цей календар був точний. Він у 128 років має похибку одну добу, тому що кожен рік на епоху накопичуються 12 хвилин. А пізніше прийняли григоріанський календар, де була врахована ця похибка. Але православна церква сказала цьому "ні". І тому українське козацтво теж святкувало теж двічі — з Європою вони спілкувались по їхньому календарю, а в себе вели літочислення за юліанським", — пояснив Андрій Темченко.
Через такі розбіжності у датах новорічних святкувань є певні непорозуміння, додав він:
"Завжди важливий перший день. Ми святкуємо День народження, бо це перший день нашого життя. Новий рік — це перший день року, а Різдво — день, коли народився Христос. Хоча день Різдва Христового не встановлений. І що виходить: якщо Різдво сьомого січня, то перший в нас іде Новий рік, а друге Різдво. А повинно бути навпаки. Через це православний світ розколюється. Виходить, що в нас чудеса не Божі, а новорічні, їх приносить не Ісус Христос, а Дід Мороз. Там відбуваються чудеса під час молитви, посту, а там відбувається як у фільмі "З легким паром", де прийняв кілограм алкоголю — і відбуваються чудеса. У зв'язку з цим відбувається такий дисонанс і він загострився саме тоді, коли у нас пішли розбіжності з цією радянською, російською ідеологією".
На думку пана Андрія, перехід до святкування 25 грудня з часом все одно відбудеться, оскільки він потрібен.
"Покоління, яке пам'ятає Радянський Союз — невиправне, але має з часом піти. Можливо, наші онуки це зроблять — святкуватимуть 25 грудня. Коли в Європі впроваджували григоріанський календар, то католики на нього перейшли всі, а протестанти ні. Вони зробили це лише через 12-150 років. Я думаю, в нас це відбудеться скоріше, але, певне, ще через десятки років".
Чому Дід Мороз був потрібен комуністам
"Комерційне нутро" українців завжди давало про себе знати, зауважив етнограф:
"Для нас головне хто має приносити подарунки для дітей. У нас це завжди був Святий Миколай. Санта Клауса це теж Святий Миколай, лише англійською мовою. Це історичний персонаж. Легенди переповідають, що він дійсно цим займався. Є багато фільмів і книжок про нього. Радянська влада не могла придумати нічого нового, святого Миколая вони заборонили, Новий рік заборонили, ялинку заборонили".
Однак потім радянські діячі зрозуміли, що народ без свята не може і тоді "воскресили" Новий рік і винайшли нових персонажів, додав він:
"Замість Миколая. Це був дід Мороз, який копіював його за формою, але по змісту він був зовсім інший".
Саме ім'я Мороз не є позитивним, пояснив пан Андрій:
"Йому приносили жертви, в тому числі людські. У казці "12 місяців" мачуха послала падчерку в ліс по підсніжники. Це історичні реалії. Річ у, тому що приносили у жертву молоду дівчину: заводили її в ліс, залишали її там і якщо вона замерзала, тоді вважали, що Мороз прийняв жертву. Ця казка виникла на основі цих давніх легенд, тобто подій".
Християнство, зі слів етнографа, дещо "обробило" язичницькі вірування і традиції.
"Особливо коли протестанти взяли язичницьку ялинку собі, так би мовити, на озброєння і почали будувати її як символ світу: вгорі — різдвяна зірка — не п'ятикутна, а різдвяна, восьмикутна, далі — символи сонця — круглі яблука. Ці яблука — це ще й прообраз яблука пізнання добра і зла, з того часу коли людина вкусила його і так далі. Нижче розташовувались тварини. Загалом, ялинка має багато рівнів, ярусів, і ці яруси символізували різні рівні світу. А Радянський Союз скопіював це все, але замість різдвяної зірки була п'ятикутна, а замість яблук почали чіпляти космонавтів. Навіть Сталіна вішали спочатку, а потім когось розстріляли за це, тому що як це так — повісити Сталіна, та ще й на ялинці", — пояснив він.
Підміна понять
Серед інших символів радянського Нового року, які пам'ятає пан Андрій — шампанське і мандарини:
"Це ж пани пили шампанське. А на Новий рік робочому класу теж дозволяли його пити, під бій курантів і замовляти бажання Діду Морозу. І Дід Мороз приносив дітям подарунки".
Щодо онуки Діда Мороза — Снігуроньки, її образ теж не дуже позитивний і частково міфологічний, додав етнограф:
"Це літературний персонаж, частково літературний, частково міфологічний. Це та дівчина, яка замерзла у лісі, ота жертва. У дев'ятнадцятому столітті її описав у своєму оповіданні Одоєвський. Він переказав казку, записану Афанасьєвим, яка називалась "Морозко". Дівчина потрапила до Морозка і Морозко їй дарує подарунки, а якщо неслухняна дівчина, то не дарує. Ну, як Святий Миколай. Але ж насправді це підміна понять. Скільки є анекдотів про Діда Мороза. Наприклад, той, де заходить Дід Мороз як завжди "під цим ділом", бачить — стоїть чоловік на табуретці, петля з мотузкою. Каже: "Що ти робиш?" А він: "Та оце ж життя таке". А Дід Мороз: "Ну якщо ти на табуретці, то хоч віршик розкажи". По суті Дід Мороз став комічним персонажем. Чомусь і в сучасних російських фільмах він постійно п'яний".
Так чи інакше, у 30-ті роки цей образ вигадали святкування досить швидко прижилося. Це тому, що він був скопійований зі святого Миколая, пояснив Андрій Темченко.
Ходити в церкву на Різдво — небезпечно
"У Москві був будинок дворянських зборів і там зробили будинок з'їздів. І от там влаштували ялинку, на яку запросили дітей токарів слюсарів — робочих. Демонстрували, що це робиться для робочих, для селян, і люди куплялися на це все діло. Церква ж була заборонена, в церкву сходити на Різдво — це було небезпечно. Ну і плюс пропаганда. Я пам'ятаю, як у моєму дитинстві чекали Новий рік: тому, що це канікули, що у магазинах тоді виставляли на продаж всілякі дефіцити, можна було палити бенгальські вогні тощо. Така собі романтика", — розповів він.
З часом це все мине, вважає етнограф. Однак для цього потрібен час.
Надсилайте новини про події з життя на Черкащині
