Останні вибори до Черкаської міської ради відбулися 25 жовтня 2020 року. Пʼятирічний термін повноважень цього скликання вичерпався ще торік, проте депутати працюють і сьогодні. Усе через воєнний стан, під час якого закон України забороняє будь-які місцеві вибори.
Крім того, в нашій державі діє принцип безперервності влади. Депутати не можуть піти й залишити місто без управління. Вони зобов'язані виконувати свої обов'язки доти, доки воєнний стан не скасують. Потім буде призначено нове голосування і мешканці оберуть новий склад міської ради. Черкасці розповіли команді Суспільного, як оцінюють роботу затяжної каденції, кого бачать у майбутньому складі мерії та чи знайдеться там місце для ветеранів.
Нині у міськраді 38 депутатів, хоча у 2020 році, одразу після місцевих виборів, їх було 42. Кількість зменшилася, оскільки частина з них добровільно склала повноваження через особисті обставини, а фракція забороненої проросійської партії «Опозиційна платформа — За життя» припинила своє існування. Як обранці оцінюють свою роботу за шість років та чому вважають складання мандатів неприпустимим, розповів голова фракції «Європейська солідарність» Сергій Кудактін.
«Якщо казати про нашу фракцію, «Європейська солідарність», то ще з початку ми взяли на себе відповідальність за такий непростий тоді й дуже непростий зараз напрямок, як соціальна політика. І можу сказати, що нам так здається, що на тверду четвірку ми впорались. Коли ти — обранець і на виборній посаді, то це ж означає, що ти разом зі своїм містом виконуєш представницькі функції, не тільки коли все добре, але і коли погано. Якщо зараз кожен депутат складе своє повноваження, місто зупиниться. І я вважаю, що тут є якраз громадська позиція і така чесна, що навіть коли тобі вже тяжко, ти втомився, але повинен нести цю ношу».
Про неприпустимість складання мандатів також зазначив голова фракції «За майбутнє» Геннадій Шевченко.
«Фракція самоорганізована, вся присутня в залі. Мало того, працівники — члени фракції — працюють на комунальних підприємствах і, на мою думку, досить вдало і ефективно, і в часи військового стану виконують свої обов'язки. Знаєте, якщо якийсь депутат скаже, що він втомився, то, думаю, його місце буде за 600 кілометрів звідси, десь ближче до передової. Тому в нас була домовленість: ми працюємо, виконуємо всі обов'язки, вимоги громади, підтримання міського голови з його ініціативами. Хто не задоволений — є військкомат, будь ласка, і так далі. І в інший спосіб. Як можна бути зараз втомленим в тилу? Це абсурд».
Повномасштабна війна змінить обличчя місцевого самоврядування після перемоги. Вже зараз тривають дискусії про те, яким має бути майбутній склад міської ради та як забезпечити представництво у владі тих, хто захищав країну на передовій. За словами Сергія Кудактіна, визначальним має бути не статус чи професія кандидата, а його готовність представляти інтереси громади, чути потреби людей і працювати над розвитком міста.
«Звичайно, що люди, які пройшли фронт і є ветеранами або дотичні до цього, вони повинні мати представництво у владі, у виборних посадах усіх рівнів. Чи потрібно це робити, щоб були взагалі одні військові? Мабуть, ні. Чи одні волонтери? Мабуть, ні. Мене більше цікавить не те, чи скільки буде військових, чи волонтерів, чи ветеранів в одній конкретній раді, а як ця рада буде втілювати ветеранську політику, соціальну політику і політику підтримки військових».
Про те, що важлива не лише професія, а й готовність працювати на розвиток міста, зазначив голова фракції «За майбутнє» Геннадій Шевченко.
«В елементарній, звичайній роботі не питання, ким ти був. А питання, ким ти є, дуже важливо, тобто це фах, треба певні знання, досвід, тому що це серйозна відповідальність. І керуватися треба не емоціями, не якимись «хотілками», так сказати, а законами, постановами й інтересами людей. Не всі до цього готові. Тому не можна говорити, що все — військовим, або молодим, невійськовим. Це залежить, на мою думку, від конкретної людини, її бажання та мотивації».
Нинішню каденцію Черкаської міської ради міський голова Анатолій Бондаренко вважає успішною та злагодженою. За його словами, повномасштабне вторгнення відсунуло політичні дебати на другий план, а головним завданням для депутатів стало функціонування міста.
«Зрозуміло, що є певний діалог, обговорення, але великих політичних протистоянь немає. Каденція організована, вона бере участь в ухваленні рішень для забезпечення Черкас. Так складається політика і демократія, що обов'язково обираються нові люди. А час покаже, скільки залишиться з цієї каденції ,скільки обереться нових, хто буде в яких фракціях і хто з якою політичною силою піде. На жаль, щодо політичних сил, то і досі в нашій країні я не бачу злагодженої роботи. Сьогодні є одне питання — зберегти країну».
Втім, після завершення воєнного стану питання буде не лише в тому, хто залишиться при владі, а й у тому, хто прийде на зміну. Одними з потенційних нових політичних гравців можуть стати ветерани. Ті, хто сьогодні воюють, волонтерять, створюють громадські організації та відстоюють інтереси військових і їхніх родин, після повернення можуть захотіти впливати на подальший розвиток свого міста й громади. Артур Романча — ветеран війни та голова громадської організації «Звага», створеної на базі 118 бригади тероборони. Вони займаються супроводом ветеранів, а також членів сімей загиблих і безвісти зниклих військових. Чоловік вважає, що ветерани мають іти в місцеву владу, а їхню присутність там варто закріпити на законодавчому рівні.
«Під час війни, коли кожен день страждають люди від ракетних обстрілів і "Шахедів", говорити про це ще рано. Але коли прийде час, на мою думку, ветерани повинні обов'язково зайти в місцеву владу й обійняти посади, бо вони — люди із загостреним почуттям справедливості, вміють ухвалювати рішення. Це все має робитись на законодавчому рівні, ухвалюватися спеціальні закони, що мінімум 30% ветеранів має зайти при нашій владі, що буде».
Місцевий житель Костянтин Рубановський брав участь у виборах у 2020-му. Він розповів, як нині оцінює роботу чинних депутатів.
«Я брав участь у виборах у 2020 році і, на мою думку, і на сьогодні є така історія, як певна узурпація влади на місцевому рівні. Люди вирішують певні свої питання і їм абсолютно байдуже до долі містян, до долі майбутньої держави. Це дуже погана тенденція і вони показують діями і щодо корупційних скандалів і великої кількості аналітики та розслідувань. Ветеран з бойовим досвідом, патріотичний, який підтвердив, свою діяльність, легітимність має безумовно інтегруватись у владу на місцевих рівнях, на глобальних рівнях і пропагувати і ветеранську, і загальну політику. Але це все має бути індивідуально».
Брала участь у виборах у 2020 році й місцева жителька Анастасія Жужукова. За її словами, зміни у владі необхідні.
«Звісно голосувала, шість років уже минуло і, можливо, певні зміни й необхідні, але зараз такий вразливий час, м'яко кажучи, чи є необхідність змінювати владу, чи призведе це до покращення, чи ні — важко сказати. Певну частину складу мали б бути ветерани. Але ветеран — це ж не єдиний критерій, треба дивитись на освіту людини, її попередній досвід до того, як вона попала в армію, що вона може знати, в чому компетентна та ухвалювати рішення голосувати чи ні».
Політолог Сергій Пасічник розповів, що продовження каденції депутатів має як плюси, так і мінуси. Якщо серед позитивів — налагоджена та скоординована робота, то серед ризиків — відсутність виборів може породжувати відчуття безкарності.
«Частина депутатів за цей час навчилася працювати. Вони вже принаймні менше туплять і менше, скажімо так, бувають в ситуаціях з бюджетом, який у нас затримується, і вже голосують не в останній день або після Нового року. Вони розуміють, що особливо не треба смикатися про те, що починається виборча кампанія. І десь немає цього зайвого вихлопу в піар, в саморекламу. Звичайно, є великий ризик того, що, з урахуванням всіх цих великих надходжень, які дала децентралізація свого часу, і відсутність належного контролю, цей трошки десь якийсь елемент безкарності породжує. Тому що люди розуміють, що все одно каденція все ще затягується. Періодично вилазять якісь корупційні скандали. Якісь висновки з цих корупційних скандалів, я би не сказав, що вони робляться».
Затяжна каденція без виборів може послаблювати відчуття відповідальності перед виборцями, додав Сергій Пасічник. За його словами, влада обов'язково потребує оновлення. Серед потенційних кандидатів політолог бачить ветеранів, однак їхнє об'єднання залежатиме від спільних цінностей, а не лише бойового досвіду.
«Зараз ми можемо бачити, що частина військових підтримує президента, хтось підтримує попереднього президента, хтось взагалі нікого не підтримує. Тому говорити про те, що всі ветерани — це якась однорідна, монолітна політична сила, я би не сказав. І є великий ризик того, що якраз, повернувшися з лінії фронту, багато хто, маючи загострене відчуття справедливості за те, що відбувалося в Україні, навпаки, можуть пред'являти багато рахунків усім політичним силам».
Втім, скільки б у суспільстві не говорили про вибори, українське законодавство забороняє проводити їх під час воєнного стану. Тож для їхньої організації потрібні не лише безпекові гарантії, а й відповідні законодавчі рішення.