У Черкасах попрощалися із громадським діячем Ігорем Медведєвим, якого знали як Ігоря Ведмедя. Йому було 23 роки. Його серце зупинилося через раптову недугу. Зі слів лікарів — міокард, серцевий м'яз виснажився. Попри всі зусилля медиків, урятувати Ігоря не вдалося.
Він розвивав «Пласт», виховував молодь, обожнював біг і допомагав війську, розповів Суспільному його друг Микола Калько.
У соцмережах Ігор підписував себе як «небайдужий громадянин». Серед дописів — життя у пласті, збори для військових, організація акцій за звільнення Сирського та проти відставки Федорова. А ще Ігор – один із тих, хто разом з іншими пластунами передавав до Черкас Вифлеємський вогонь.
У пластунських одностроях — друзі з Черкас та інших міст України 16 жовтня прийшли попрощатися з Ігорем Медведєвим, якого знали як Ігоря Ведмедя. Зібралося близько 200 людей.
У житті Ігоря було багато спільнот, справ та ініціатив, розповів його друг Микола Калько. Пласт став однією з них, але з часом переріс у щось більше, ніж просто участь в організації, зазначив він:
«З Ігорем довгий час дружили, але ще не пластували. А потім якось він потрапив на одну мандрівку, на другу, а потім його так затягнуло, що він став ще сильніше, ще більше, ніж я. І більше йому все подобалося. Він і в головному офісі Пласту працював, був в Комітенті захисту Замкового узвозу. Він активіст, він проактивна людина. Пласт — це просто одне з його втілень».
Мама Олена у руках тримала пластунський капелюх сина. За її словами, це річ, яка нагадує про частину його життя, сповнену зустрічей, мандрівок і справ, якими він жив:
«Він наскільки начитаний, що він розумніший всіх нас двадцяти. Він так знав історію України. Він борець за справедливість. Не боявся мовчати. Він завжди казав: нас почують».
Громадські справи не закінчувалися після акцій чи зустрічей, розповідає його кохана Юлія Бухал. Удома його день завжди починався з новин:
«Він снідав, дивився Стерненка, слухав «УПАчат», постійно був в контексті новин, бо йому важливо було знати, що відбувається, і що він може з цим зробити. І він завжди був дуже строгим, навіть в контексті протестів, друзів. Йому важливо було на діях свою позицію показувати».
Ігор умів перетворювати ідеї на плани, а плани — на спільні пригоди, розповіла Юлія. З ним не треба було довго наважуватися чи шукати слушного моменту. Саме ця риса допомагала йому вести за собою інших:
«Оця така легкість на підйом багато в чому допомагала. Зірватися в мандрівку з дітьми легко. Ми не думаємо довго, просто беремо і робимо. З квитками з усіма розберемося потім. Він був лідером на 100%».
Вшанували Ігоря обітницею пластунів та останнім пластунським привітанням.
Додамо, що під час однієї з акцій, у коментарі Суспільному Ігор повідомляв, що планує змінити прізвище.