«Вони — моя сім'я», — так про своїх 14 котів говорить переселенка з Дружківки Донецької області Алла Микитан. Її разом з тваринами волонтери евакуювали на Черкащину у липні.
Алла Микитан розповіла Суспільному, що рятувала не лише своїх, а й вуличних котів, господарі яких загинули або лишили їх самих.
На Черкащині переселенка Алла Микитан мешкає місяць. З її слів, орендує його відколи у липні з рідної Дружківки її евакуювали разом з тваринами:
«Заради тварин. Я зрозуміла, що там їм не вижити, вони дуже лякалися обстрілів — якщо десь поруч прилітало, вони не знали, де ховатися. Я просто не знала, куди з ними їхати, бо на пенсію винаймати неможливо».
Жінка розповіла: їхати не хотіла, допоки цілим було житло:
«Коли прилетіло в школу поряд з нами, будинок просто трясло і вікна повилітали разом з рамами, двері з замків позривало, дуже страшно було. А поруч багато прильотів було. Я годувала тварин по сусідніх будинках, на розбитих стоянках і вивезли безхатніх спочатку, тих, кого вдалося спіймати, бо не всі в руки даються, а потім вже я зі своїми поїхала».
Тепер, вже у Хлистунівці, будує життя з нуля. Не має власної оселі, а тварин тримає у сараї, окрім однієї кішки — її вивозити було найтяжче, прокоментувала пані Алла:
«Котик прихворів — у нього анемія. Його господарка виїхала в Німеччину і віддала, але він вже був на той момент хворий. Тоді ще не настільки тяжка стадія була, але дорогу він переніс дуже тяжко, він кричав всю дорогу».
Хоча в сараї тваринам тісно, забрати в будинок їх не може, зазначила жінка:
«Для дому це велика кількість, хворенького котика дозволили лишити, а так для будинку це дійсно велика кількість».
Пані Алла розповіла: нині планує облаштувати майданчик для вигулу.
З Дружківки пані Аллу евакуювала громадська організація «Порятунок тварин Харків». За словами волонтерки Юлії Білобородько, протягом року вони спільно допомогли понад двадцятьом родинам знайти новий дім.
«На той час я вже шукала по нашому селу домівки, куди можна перевозити людей з тваринами. Потім Аллочка вийшла на зв'язок, я їй сказала збиратися. Там ще багато людей залишаються, яким немає куди їхати, вони телефонують, просять щось знайти, знайти дуже важко», — розповіла волонтерка.
Алла Микитан зазначила: відчуває себе в безпеці, та не вдома:
«Тут спокійно, друге життя нібито. Природа красива, і тихо, а додому хочеться все одно».