У Золотоноші на Черкащині у відділенні соціально-психологічної підтримки центру надання соцпослуг працюють троє психологів. За графіком його відвідують вісімдесят клієнтів, серед них — як цивільні, так і військові.
Попри те, що послуги безоплатні, люди, надто в селах, часто не звертаються до фахівців через стереотипи щодо роботи із психологом, які ще існують в суспільстві, розповіла Суспільному завідувачка відділення Неля Парфентьєва.
Як йдеться у дослідженні Gradus Research, щоденні обстріли, страх за своє життя та життя близьких у яких зараз живуть українці, впливає на рівень стресу. Утім останнім часом у спектрі емоцій "страх" знаходиться аж на сьомому місці (27%). Його випереджають "втома" (52%), "напруженість" (42%), "роздратування" (32%), "надія", "безсилля" і "розчарування" (по 31% відповідно).
У Золотоноші відділення з психологічною допомогою створили у жовтні 2024 року. За словами Нелі Парфентьєвої, окрім індивідуальних занять, у ньому передбачена також групова робота з фахівцями:
"Наприклад, ми працюємо з групами підлітків, сім'ями військовослужбовців, об’єднуємо за інтересами. Люди можуть приходити до нас із найрізноманітнішими питаннями. Найчастіше звертаються стосовно проблем у сім’ї, агресії у дітей, булінгу, тривожності. Загалом, із «легкими» запитами звертаються рідко. Здебільшого це накопичені протягом тривалого часу емоції".
Зі слів пані Нелі, отримувати психологічну підтримку золотонісці можуть як за направленням, наприклад, від невропатолога, психіатра або сімейного лікаря, так і за власним бажанням. Для того, аби потрапити до фахівців, потрібно звернутися до управління праці та соціального захисту населення та написати заяву.
"Коли людина приходить до нас, все починається зі знайомства. Ми вивчаємо проблематику і починаємо працювати, складаємо зручний графік. Для жителів нашої громади послуга безоплатна", — зазначила фахівчиня.
Також вона додала, що психологи намагаються підлаштовуватися під клієнтів, приміром, за їхнім проханням можуть спілкуватися з людьми поза межами центру, бо кабінетні умови можуть "тиснути" на психіку.
Крім того, фахівці розглядають перспективу виїздів у села громади.
"Такі спроби вже були. Ми виїжджали до Коробівки. Перед цим інформували місцевих жителів, пояснювали, що ця послуга безоплатна. Люди ставляться до цього з обережністю. Інколи просто не хочуть іти на контакт, бо вважають це недоречним. Водночас ми розуміємо, що людям із сіл потрібно якось доїхати до нас, тому готові проводити консультації на місцях. У суспільстві й досі, на жаль, ще є низка стереотипів стосовно роботи з психологом. Це буде непростий шлях, але ми робимо перші кроки. Навіть якщо прийдуть декілька людей — це вже результат. Найкраще, звісно, коли нас хтось рекомендує після візитів — так виникає момент довіри", — пояснила пані Неля.
Нині фахівці працюють із 80 клієнтами, серед них — військовослужбовці:
"Буду відвертою – військових до нас ходить небагато. Здебільшого троє-п’ять людей. Не кожен готовий до відкритості. Якщо є родина, яка їх розуміє, захисники справляються самі. А ті, кому справді потрібна допомога, можуть цього не приймати й не усвідомлювати. Відновлення ветеранів — це цілий комплекс заходів, і психологічна допомога — це перш за все про мотивацію. Якщо людина потрапила на реабілітацію з настроєм «Я прийшов, бо мене привели» або «Мені сказали ходити» — це не те. Часто військовим складно вливатися до цивільного середовища. Ми гарантуємо підтримку кожному, хто прагне здолати цей бар’єр і повернутися до мирного життя".
Фахівчиня розповіла, що однією зі складників роботи її та колег є постійне вдосконалення рівня професійності. Зокрема, нещодавно вони пройшли навчання від Полтавського педагогічного університету та отримали сертифікати кризових психологів. Це означає, що вони можуть екстрено виїжджати на надзвичайні події.
Найпоширеніша проблема, з якою люди зараз приходять до психолога, — конфлікти в сім’ї, додала Неля Парфентьєва:
"Прояви домашнього насилля трапляються досить часто. Рідним військовослужбовців складно прийняти те, що захисник повертається додому не таким, яким був раніше, очікують від нього швидкого повернення до свого кола. Нерозуміння з обох сторін призводить до неприємних наслідків. Ми практикуємо різноманітні техніки, котрі спрацюють. Головне — вийти за межі страхів і звернутися до спеціаліста. Це прояв сили, а не слабкості. Зі свого досвіду роблю висновок, що людина не завжди може зрозуміти сама, що їй потрібно до нас. Якщо відчуваєте тривожність, помічаєте якісь сигнали від тіла, наприклад, раптову задишку — зупиніться і зверніть на себе увагу. Клопоти почекають. Все почекає. Ваше здоров’я у ваших руках".
Марина Демидова працює психологом три роки. Вона розповіла, що під час роботи в центрі надання соцпослуг використовує досвід, який отримала в одному з госпіталів:
"Свого часу я проходила практику в госпіталі. Уже працюючи в центрі, помітила певну закономірність: коли військові звертаються до нас, вони очікують, що ми проведемо тестування, тобто психологічну діагностику, і вони зможуть піти. Іноді складно пояснити їм, що ми тут не для цього. Ми тут, аби вислухати їх, допомогти скинути тягар із душі й рухатися далі. Ми працюємо в команді, втрьох, також контактуємо з реабілітологами та лікарями. Допомагаємо і переселенцям — вчимо їх, як перебороти почуття безнадії, коли здається, що все втрачено".
Дитячий практичний психолог Світлана Баранник працює з дітьми різного віку. Їх 17, наймолодшим — по чотири роки. Фахівчиня займається корекцією психічного розвитку дітей з різними потребами, зокрема, аутизмом, затримкою психічного розвитку та педагогічною запущеністю.
"Іноді дорослі звертаються до нас, бо хочуть перевірити готовність малюків до школи. Багато батьків піклуються про своїх дітей і дбають про їхній розвиток", — зазначила психологиня.
За словами Світлани Баранник, серед її пацієнтів є діти, які потребують корекції розвитку і перебувають на денному перебуванні, де спеціалісти працюють над покращенням їхнього психічного стану. Окрім того, додала психологиня, нині часто можна зустріти дітей з гіперактивністю, які мають труднощі з концентрацією уваги, погану пам’ять та зорову концентрацію.
"Це інколи стає на заваді в навчанні, тому батьки звертаються за допомогою, щоб стабілізувати стан дітей. Часто корекція психічного розвитку переплітається з вихованням у родині", — пояснила фахівчиня.
