Олександр Михненко із Малого Старосілля віднайшов на Черкащині 27 поховань, в яких знайшли спокій 438 воїнів — учасників Другої світової війни. Знаходив їх в окремих та братських могилах у полях, лісах, та навіть у городах односельців. Разом з однодумцем він облаштовує місця іменними табличками, аби пам’ять про цих людей не зникла.
Як збирав інформацію та відшукував місця поховань — розповів Суспільному.
Пан Олександр — колишній військовий. Після виходу на пенсію захопився вивченням історії свого краю. Дослідив: у його рідному селі визвольні бої тривали у січні 1944 року.
"Із гори, яка має назву Сисина, видно весь театр бойових дій із визволення нашого села. Якщо брати по підрозділах, то наступав 18-й полк, 29-й, 21-й. Є місце, де знаходилася німецька пушка. До неї підносили боєприпаси про траншеї".
Історію боїв на цій місцевості Олександр Михненко покроково відтворив за архівними документами та зі свідчень односельців. Вся зібрана інформація лягла у кілька книжних томів.
Крім того, він зробив спеціальну карту:
"Я закінчував службу підполковником. При вивченні інформації застосував навички, які мав. З того, що з'ясував: тут було таке, що пальцем не було де ткнути — всюди були війська. Таке творилося. На карті видно ділянку прориву з болота і місця загибелі майже кожного червоноармійця".
Всю цю територію Олександр Михненко пройшов пішки із товаришем Сергієм Тимофієвим. У походи вони ходять майже кожні вихідні шостий рік поспіль.
"Дуже цікаво було те, що на багатьох деревах вирізані хрести біля поховань. Ці хрести позаростали. Але це точно місця поховання", — розповів пан Сергій.
За такими вказівниками та координатами, знайденими в архівах, напарники встановлюють розташування могил солдатів радянської армії. Одну з них показали в лісі, за пів кілометра від села.
"Тут похований невідомий пілот. Це член екіпажу бомбардувальника, якого збили в 41-му році. Він залишився на дереві, жителі його зняли, привезли на підводі. Але він не вижив, тому його похоронили тут у лісі", — переповів Олександр Михненко.
Інше поховання, додав він, є на пагорбі. На вершині — оброблені поля.
"В цьому районі двоє бійців поховані. Колись тут була братська могила. Її об’їжджали, оборювали. А потім один тракторист взяв і розорав. Але через деякий час він помер".
Пан Олександр розповів: аби не загубити поховання, робив написи на дощечках:
"За своєю ініціативою робив такі дощечки і своєю рукою підписував. На них, наприклад, вказано: 50 кроків на захід".
Ще одне місце поховання Олександр Михненко показав у самому селі:
"Тут уже майже нічого не видно. Але якщо придивитися, невеликий горбик все ж є. Тут він похований.Через цей ярок наступав 18-й полк і люди загинули".
Олександр із Сергієм планують обладнати кожне поховання за християнським звичаєм — хрестом. Близько року шукали мецената. Тепер мають матеріали, аби почати втілювати задумане:
"Таких хрестів буде 18 і ще буде встановлено дев'ять стовпчиків-вказівників, на яких буде написано, що там люди загинули, але місце не визначене".
Це фінішна пряма їхньої спільної з Олександром багаторічної роботи, зазначив Сергій Тимофієв.
