Через три роки після повномасштабного вторгнення Росії в Україну мільйони українських біженців у Європі опинилися в стані невизначеності. Міжнародна підтримка слабшає, витрати на життя зростають, а викликів стає дедалі більше — від бюрократичних перепон до скорочення соціальної допомоги. У таких умовах багато хто змушений обирати між боротьбою з труднощами еміграції та поверненням на Батьківщину, де тривають бойові дії, а частина територій досі залишається під окупацією.
"Багато говорять, що війна скоро закінчиться. Ми всі цього хочемо. Але вона все ще триває, і мій найбільший страх, що підтримка, яку ми відчували на початку і яка досі є, зменшиться", — розповідає журналістам CT для проєкту "Європейська перспектива" Наталія К. Три роки тому вона виїхала з Києва до Чехії. Її занепокоєння відображає зростаючі труднощі, з якими стикаються українці, намагаючись відбудувати життя в Європі.
У червні 2024 року Рада ЄС продовжила до березня 2026-го механізм тимчасового захисту для українських біженців, який вперше запровадили 4 березня 2022 року. Ця система гарантує біженцям право на проживання, доступ до ринку праці та житла, медичну допомогу, соціальну підтримку та освіту для дітей.
Однак через три роки ця система вже не працює так ефективно.
Читати ще
Швейцарська політика щодо біженців з України
swissinfo.ch
Все більше українців повертаються додому, попри ризики
14 лютого Міжнародна федерація товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця (IFRC) опублікувала звіт, в якому йдеться про те, що скорочення міжнародної підтримки на тлі зростання вартості життя призводить до значного погіршення умов для частини біженців. В організації кажуть, це змушує багатьох українців повертатися додому.
"Ми спостерігаємо, як уряди починають застосовувати директиву про тимчасовий захист у більш обмежений спосіб, що, своєю чергою, призводить до ще більшої вразливості", — розповідає AFP Мадлен Лайонс, одна з авторок звіту.
Наприклад, у грудні швейцарський парламент вирішив надавати статус захисту тільки тим українцям, що прибули з окупованих регіонів, або з регіонів, де йдуть бої.
Естонія з 1 січня 2025 року запровадила жорсткіші вимоги для українців щодо доступу до медичної допомоги, повідомляє ERR. Йдеться про те, що Лікарняна каса Естонії (EHIF) більше не покриватиме візити українців до приватних клінік, що працювали за контрактом з державою. У звіті Міжнародної федерації товариств Червоного Хреста і Червоного Півмісяця наголошується, що частина українців змушена повертатися на Батьківщину, щоб отримати необхідну медичну допомогу.
"Протягом останніх трьох років поступово зростає рівень вразливості", — додає Лайонс, і звертає увагу ще на один з аспектів цього: багато біженців старшого віку стикаються зі зростаючими боргами. Загалом, за даними звіту, половина біженців, які повернулися до України, зараз мають борги, і близько 12% не можуть їх погасити.
Читати ще
Тисячі біженців з України потребують сімейних лікарів у Таллінні
news.err.ee
5,08 мільйона українських біженців у європейських країнах
За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, до європейських країн виїхало 5,08 мільйона українців. RTVE проаналізувала ці дані для проєкту "Європейська перспектива", та зʼясувала, що більшість з них — жінки, діти та літні люди.
Близько половини українців, що виїхали за кордон, зараз проживають у Польщі, Німеччині та Чехії. Найбільше біженців у Чехії — 35,7 на 1 000 мешканців, у Польщі — 27,1, в Естонії — 25,8.
"Якщо повернутися до лютого 2022-го, тоді через кордон проходили десятки тисяч біженців. Була величезна підтримка з боку урядів і громадянського суспільства, — розповідає "Європейській перспективі" речник Управління Верховного комісара ООН у справах біженців Меттью Салтмарш. — За три роки ситуація суттєво змінилася. Гостинність усе ще відчувається, але зараз усе набагато складніше. Чим довше люди залишаються, тим важче їм стає — як економічно, так і соціально".
Зміна суспільних настроїв
Візьмемо, наприклад, Польщу. За даними уряду, країна витратила понад 7,4 мільярда злотих (приблизно 1,7 мільярда євро) у межах механізму тимчасового захисту для підтримки українських біженців. Також близько 77% поляків взяли участь у різних формах підтримки українців у перші місяці повномасштабної війни. Зокрема, поляки витратили з власних кишень близько 10 мільярдів злотих (2,3 мільярда євро) на допомогу біженцям.
Попри цю підтримку, навантаження на житлову, освітню та медичну системи країни зростає, що впливає на суспільні настрої, повідомляє Radio France. Останнє опитування дослідницького інституту CBOS підтверджує тенденцію: якщо у 2022 році понад 90% поляків підтримували прийом українських біженців, тепер ця цифра знизилася до 53%.
На початку 2024-го прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск підтримав ініціативу мера Варшави та кандидата в президенти Рафала Тшасковського щодо обмеження допомоги для українських біженців. Пропозиція передбачала, зокрема, виплати на дітей лише тим українцям, які працюють і сплачують податки в країні.
Зменшення суспільної підтримки українських біженців спостерігається і в інших країнах Європи. У грудні опитування в Литві показало, що багато литовців, які три роки тому приймали українців у своїх домівках, тепер роблять це менш охоче. Менше половини респондентів заявили, що готові здавати житло українцям. Як повідомляє LSM, рівень підтримки українських біженців також суттєво знизився і у Латвії: з 73,5% наприкінці 2022 року до 46,8% у грудні 2024-го.
Читати ще
Литовські орендодавці менш охоче здають житло українським біженцям
lrt.lt
Труднощі з працевлаштуванням
Зміна ставлення до підтримки українських біженців часто пояснюється тим, що їх сприймають як додаткове навантаження на економіку. Саме це стало причиною того, що у жовтні мер міста Бад-Грісбах у Баварії заборонив адміністративним працівникам реєструвати українських біженців, повідомляє BR.
Утім, досвід деяких європейських країн свідчить про значний внесок українців у місцеві економіки. Наприклад, доходи, які українські громадяни приносять до бюджету Чехії, ще в другій половині 2023-го почали перевищувати витрати на їхню інтеграцію. У Латвії, за даними LSM, за три роки кількість українських біженців, які стали платниками податків, зросла втричі.
Однак статистика також показує, що багато українців працюють нижче своєї кваліфікації. У Латвії журналісти LSM поспілкувалися з Ганною, матір'ю двох дітей, яка через мовний бар'єр не може працювати за спеціальністю. "В Україні я працювала на авіаційному заводі спеціалістом з контролю якості, але тут без знання мови працювати за фахом неможливо. Зараз я можу бути лише прибиральницею або двірницею", — розповідає вона.
Оскільки вартість життя в Європі продовжує зростати, багато українців стикаються з фінансовими труднощами через низькі зарплати. За даними звіту IFRC, 42% українців, які повертаються додому, називають проблеми з працевлаштуванням за кордоном головною причиною цього рішення.
Читати ще
Біженці в Бад-Грісбаху: надмірні вимоги чи упередження?
br.de
Вплив скорочення міжнародної допомоги
Нещодавнє рішення уряду США про замороження зовнішньої допомоги посилило тиск як на урядові програми, так і на громадські організації, що допомагали біженцям.
Як повідомляє LSM, у Ризі через брак фінансування вже зупинили один з міських проєктів з адаптації українців. Деякі латвійські громадські організації також змушені шукати нові джерела фінансування. У Польщі, яка прийняла понад мільйон українських біженців, частину проєктів довелося згортати практично миттєво, розповів представник гуманітарної організації у Варшаві RTÉ News.
Читати ще
"Там на нас чекає лише смерть": українські біженці у французькому селі залишають минуле позаду
francetvinfo.fr
"З 2022 року ми нічого не плануємо"
Усе це змушує українців, які виїхали, тікаючи від війни, жити в умовах невизначеності. Чим довше триває війна, тим складнішим стає рішення: починати нове життя за кордоном чи повертатися додому, де досі тривають бойові дії. Ослаблення підтримки від країн, що прийняли біженців, звужує можливості вибору та змушує задуматися про повернення.
"Ми, українці, говоримо між собою: "З 2022 року ми нічого не плануємо". Ми навіть не намагаємося. На початку 2022-го всі щось планували — і ми всі знаємо, чим це закінчилося", — ділиться переживаннями Наталія у розмові з журналістами CT у Празі.
За словами речника Управління Верховного комісара ООН у справах біженців Меттью Салтмарша, результати опитувань показують, що 65% українських біженців сподіваються повернутися в Україну в майбутньому. "Але коли їх запитують: "Чи плануєте ви це зробити найближчим часом?" — кількість таких відповідей значно зменшується", — пояснює він.
Читати ще
Чому українським біженцям важко знайти роботу в Німеччині
br.de
В Естонії журналісти ERR поставили це ж запитання Поліні — одній з 34 тисяч українських біженців, які нині проживають у країні. "Я навіть не знаю, як відповісти. Хочу я повернутися, чи ні? У мене там нічого не залишилося — довелося б починати все з нуля", — зізнається вона.
Чотирнадцятирічний Павло, який уже три роки живе у Швейцарії, також вагається між поверненням додому та новим життям за кордоном. "В Україні на мене чекають друзі, дідусь і бабуся, батько. Але тут я починаю нове життя", — розповідає він журналістам RTS.
За 2 тисячі кілометрів на північ маріуполька Анна нині виховує маленьку доньку у Швеції. Журналістам "Шведського радіо" вона розповіла, що подальші дії будуть залежати від новин про її чоловіка, який потрапив у російський полон після боїв на Азовсталі в Маріуполі.
Водночас Анастасія, яка виїжджала з Одеси до Брюсселя, взявши з собою лише котів, ноутбук і камеру, через три роки досі не може уявити своє майбутнє.
"Як би я не намагалася триматися за щось, що нагадує старе життя, цього вже ніколи не буде. У майбутньому, можливо, я стану повноцінною частиною суспільства тут, але часто повертатимуся додому. Або знайду роботу, яка допоможе у відбудові моєї країни. Подивимося. Поки я вивчаю мову і шукаю роботу. Ось і все, — ділиться вона. — Гадаю, це головне для біженців: у нас є тільки короткострокові цілі".
Читати ще
Українські біженці платять Чехії більше, ніж отримують, що приносить користь економіці країни
ct24.ceskatelevize.cz
Читати ще
Ризька служба зайнятості пропонує вакансії для українців
lsm.lv
*"Європейська перспектива" — це редакційна співпраця, що об'єднує європейські суспільні медіа. Дізнайтеся більше тут.
Автори матеріалу: Мартін Стерба (Česká Televize), Катрін Тонеро (RTBF), Сара Баділіні (EBU), Ольга Сосніна (Swedish Radio).
Статистичні дані: DatosRTVE
Контент надано: AFP (Франція), BR (Німеччина), Franceinfo (Франція), ERR (Естонія), ERT (Греція), LSM (Латвія), LRT (Литва), RTBF (Бельгія), RTE (Ірландія), Суспільне (Україна) та SWI swissinfo.ch (Швейцарія).
Дослідження та координація: Сара Баділіні, Луїс Гарсія Фустер, Мішель Хаф, Мартін Стерба
Редактор: Кім Гіттлсон (EBU)
Переклад та редагування для Суспільного: Аліна Твардовська
Керування проєктом: Алексіан Леруж (EBU)
Ілюстрація: Анн-Софі Де Стер