Заступник Генерального секретаря ООН з гуманітарних питань Том Флетчер в інтерв'ю Суспільному розповів про свій нещодавній візит до України, термінові потреби в підтримці для цивільного населення, наслідки ракетних ударів по інфраструктурі та стратегічні плани міжнародної допомоги у 2025 році.
Які результати вашого візиту в українські регіони, поблизу зони бойових дій?
Для мене було дуже важливо приїхати ближче до лінії фронту, на Схід України, вислухати людей і почути від них, яка підтримка їм потрібна.
Багато з переселенців казали мені, що їм потрібні їжа, притулок, підтримка, отримання документів. Багато рухалися через приймальні пункти, шукали житло. Багато з них втратили все. Я побував у підземній школі, на семи метрах під землею, і почув від батьків дітей про труднощі роботи з простим онлайн-навчанням і бажання змусити дітей знову навчатися офлайн. Вислухав потреби місцевої влади щодо інфраструктури, електроенергії. І це складна ситуація, яка змінюється дуже швидко. Важливо, щоб ми реагували дуже оперативно.
Тому моє послання до міжнародної спільноти буде першим: ця війна не закінчилася, і ми повинні бути тут. Український народ демонструє надзвичайну стійкість перед обличчям такого конфлікту. І ми маємо бути тут, щоб надавати підтримку цивільним. Ми маємо бути такими ж терплячими, витривалими, як український народ.
По-друге, ми насправді маємо дуже гарне партнерство тут (в Україні — ред.), зокрема з владою щодо постачання допомоги, та чудове партнерство з місцевими українськими організаціями. Я зустрічав багатьох із тих, хто був на передовій, тих, хто першим реагує — рятувальниками. Вони — гуманітарні герої. І вони роблять Україну гуманітарною наддержавою.
Яка ваша реакція на масований ракетний удар РФ, спрямований на газову інфраструктуру?
Я бачив і чув, як атаки на інфраструктуру перетворюють життя людей у хаос і руйнують життя людей, які покладаються на газ, енергію, електрику. Я відвідав будинки, квартири людей, які зазнали нападу, постраждали. Ці атаки надзвичайно руйнують життя людей, завдають величезної шкоди.
Наша робота як “гуманітаріїв” — бути з ними, реагувати, бути в першій хвилі, отримувати допомогу. Але, зрештою, нам потрібно, щоб ця війна припинилася. Нам потрібно, щоб ці атаки на цивільних осіб і на цивільну інфраструктуру припинилися.
Які плани ООН в Україні на 2025 рік?
В Україні важливо побачити, де потрібна підтримка. І влада та місцеві жителі розповіли мені про потреби щодо підтримки евакуйованих, щодо розмінування, прямої грошової підтримки, цивільної інфраструктури та захисту.
Тому всі ці пріоритети будуть відображені в нашому плані. І я тут, щоб запустити цей план разом із моїм колегою, Верховним комісаром Філіпом Огранді та урядом України. Це визначить наші пріоритети на 2025 рік і пояснить міжнародній спільноті, чому нам потрібно надавати цю підтримку в такому масштабі.
Чи бачить ООН зараз свою можливу роль у досягненні справедливого миру в Україні?
Зараз багато хто каже, що вони хочуть, щоб війна закінчилася. Я знаю, наскільки важкою була війна для українського народу, наша робота в ООН полягає в тому, щоб покласти край конфлікту, підтримати будь-які заходи, які припинять війни та принесуть мир, і дозволять нам надавати більше гуманітарної підтримки.
Я не знаю, що буде у 2025 році.Ситуація дуже мінлива, і я буду запитувати уряд України, які їхні цілі, що вони сподіваються побачити в наступному році. Але я думаю, що всі ми хочемо бачити мирну Україну. Ми хочемо бачити Україну, яка спроможна відбудуватись, повернути дітей до шкіл, щоб запрацювали лікарні. І тому ще раз, ціль — знати про ті пріоритети, які є в українського народу, і закінчити цю війну.
Як ви можете відповісти на критику органів ООН, чи маєте ідеї щодо реформування організації?
Я погоджуюся, що ООН слід реформувати, і я запустив процес реформування, щоб дійсно підвищити ефективність, зменшити бюрократію, яка стримує нас у гуманітарному русі від надання допомоги людям, яким ми служимо.
Реформа необхідна, я не вважаю, що ООН ідеальна, але це — найкращий механізм, який у нас є, найкраща ідея, яку ми мали як люди щодо глобального співіснування. І вона була побудована з величезними жертвами, терпінням і творчістю попередніх поколінь, щоб спробувати покласти край конфлікту, спробувати знайти глобальні розв'язання глобальних проблем.
Нам потрібно знайти способи працювати разом. ООН — це все про співіснування. Ми є мастилом у машині, яка дозволяє країнам та ідеям співіснувати. І немає кращого способу зробити це. Ми можемо краще виконувати свою роботу. Але ця місія, цей мандат, потрібні як ніколи.
