Піхотинець 420 окремого стрілецького батальйону чекає на пікап, який вивезе його з бойового чергування на відпочинок. Через дрони противника у небі, "перезмінка" груп піхоти відбувається лише вночі. Військовий тримає цигарку, прикриваючи її долонею, щоб дрон не помітив вогонь. Донеччина, березень 2024 року. Суспільне Новини/Тарас Ібрагімов
Прикордонники бригади "Помста" разом з піхотинцями 420-го окремого стрілецького батальйону тримають оборону на перетині Харківської, Луганської та Донецької областей. На окремих вогневих позиціях відстань до противника — менш ніж сто метрів.
Через специфіку ландшафту українські Сили оборони інколи ділять одну посадку з російськими військовими. Бійці розповідають, за гарної погоди, коли немає вітру, можна почути розмови чи крики з російських окопів. Заїхати на ці позиції, як і покинути їх, можна лише вночі, бо у небі постійно висять дрони обох сторін.
Не дивлячись на таку близькість одне до одного, ситуація тут не змінюється вже більше ніж півроку. Українські військові кажуть: щоб почати просуватись бракує важкої техніки, підтримки артилерії та авіації.
Російська піхота періодично намагається штурмувати малими групами українські позиції, однак наштовхується на вогонь з мінометів та великокаліберних кулеметів. Головне завдання піхотинців на цій ділянці фронту — спостерігати та відстрілюватись, якщо ворог пробує просунутись.
Піхотинець 420-го окремого стрілецького батальйону з позивним "Ітачі" готує каву перед тим як заступити на ранкове чергування. Він, разом з побратимом "Шумом" на цій ділянці фронту вже вісім місяців. Донеччина, березень 2024 року.
"Ітачі" на бойовому чергуванні біля вогневої позиції, з якої у бінокль можна побачити пересування противника. Хлопець розповідає, російські військові намагаються зараз менше рухатись на своїх позиціях, бо розуміють, що вони у зоні видимості. Ротація там, як і на українській стороні, відбувається переважно вночі. Донеччина, березень 2024 року.
Боєць показує татуювання. Це його улюблений герой на імʼя Ітачі з японського аніме-серіалу "Наруто". Свій позивний обрав на честь нього. Хлопець каже: "Ітачі — неоднозначний герой, але майстерний воїн, який боровся за справедливість". Сам "Ітачі" пішов у військо, бо не міг стояти осторонь, коли почалась війна. Донеччина, 2024 рік.
"Шум" — побратим "Ітачі" з 420 ОСБ. Восени піхотинець зʼїздив у коротку відпустку до сімʼї й розповідав, що мріє наступного разу потрапити додому на Великдень. За кілька днів після того, як зробили цю фотографію, "Шум" загинув у бою. Донеччина, березень 2024 року.
"Шум" на бойовій позиції. Кілька днів тому їхні укріплення обстрілював російський танк. Донеччина, березень 2024 року.
Піхотинець "Ітачі" на позиції. Дядько "Ітачі" також був військовим у складі Сил спеціальних операцій. Він загинув під час контрнаступу на Харківщині восени 2022-го. Інший дядько — брав активну участь у Революції гідності та загинув біля будинку Профспілок у Києві у 2014-му. Прадідусі хлопця — воювали у складі УПА. Донеччина, березень 2024 року.
Прикордонники швидко перебігають з позиції на позицію. Дерева тут майже усі "потріпані" від влучань снарядів. Основні бойові задачі військові виконують вночі. Вдень за ними постійно слідкують "пташки" противника і якщо помітять, то почнеться обстріл. Донеччина, березень 2024 року.
"Оскар" — командир відділення прикордонників з бригади "Помста". Він змінив на чергуванні піхотинців "Ітачі" та "Шума". Військові намагаються чергувати не більше кількох годин, щоб не втрачати пильності. До повномасштабного вторгнення "Оскар" був кінологом в одному з підрозділів Прикордонслужби. Донеччина, березень 2024 року.
Піхотинець 420 окремого стрілецького батальйону на позиції. Донеччина, березень 2024 року.
Піхотинці 420-го ОСБ чергують на бойовій позиції. Поряд з автоматами — лопати. Військові кажуть: "Лопата — і друг, і ворог піхотинця". У будь-який вільний від бойових завдань час вони копають, щоб укріпити позиції. Дехто жартує: коли повернеться додому, то одразу спалить усі лопати, бо так вони їм вже набридли. Донеччина, березень 2024 року.
Військовий 420 ОСБ веде спостереження на позиції. Противник, каже піхотинець, мабуть, змінив тактику після ротації, бо обстрілювати стали щільніше і точніше: "Вони раніше стріляли з міномета хаотично, а тепер — лише "по ділу". 12 мін і всі по нашій посадці, а раніше — куди попаде. Ми полюємо на них, а вони на нас". Донеччина, березень 2024 року.
Боєць показує американську ручну гранату M67. Чоловік пояснює, у будь-який момент ситуація на їх ділянці фронту може загостритись і ворог піде у наступ. Першими його зустрічатимуть піхотинці та прикордонники. Ручна граната ефективний засіб для відбиття таких атак. Донеччина, березень 2024 року.
Піхотинець 420 ОСБ на позиції. Бійці продовжують тут тримати оборону та вести вогонь у відповідь. Кажуть: "Немає іншого вибору, як вести "окопну" війну та ще більше укріплюватись. Боєприпасів, аби вибити росіян — недостатньо. Але думки, що за нашими спинами сім'ї та мирні українські міста дають сили триматись". Донеччина, березень 2024 року.
Військовий бригади "Помста" Луганського прикордонного загону відпочиває "на базі". Тут, після чергувань на бойових позиціях, бійці мають кілька годин відпочинку. Частина підрозділу звідси їде в тил на кілька днів. Інші, зокрема водії, продовжують возити чергові групи на передній край. Донеччина, березень 2024 року.
Піхотинці очікують на пікап, який вивезе їх з бойових позицій. Через ризик бути поміченим ворожими дронами транспорт не може підʼїхати надто близько. Військовим потрібно долати шлях до заздалегідь визначеної точки пішки. Зазвичай це кілька кілометрів нічної дороги в повній амуніції та зі зброєю. Донеччина, березень 2024 року.
Військові 420 стрілецького батальйону курять, поки чекають на автівку. На землі — колоди дерев, які сюди привезли раніше для укріплення бліндажів. Донеччина, березень 2024 року.
Група військових, яка вийшла з позицій, сідає в авто їхати на базу, інша — приїхала змінити побратимів. Дорогу від бази до точки висадки пікап долає у повній темряві. Фари та прибори на панелі заклеєні чорним скотчем. Боєць біля водія слідкує за дорогою, аби не потрапити в аварію. Вночі тут активний рух військової техніки. Донеччина, 2024 рік.
Піхотинець несе на плечі американський великокаліберний кулемет М2, більш відомий, як "Браунінг". Такі кулемети встановлюють на передніх позиціях піхоти, аби відбивати штурми. З нього стріляють також "на подавлення", коли помічають рух на позиціях росіян, щоб "ворог зайвий раз не підіймав голову з окопів". Донеччина, 2024 рік.
