"Національна ідея дуже важлива: без неї немає нації, як і без своєї помісної церкви", — так говорить священник ПЦУ Іван Пукас. Разом із дружиною вони оздоблюють храм у Хмільнику. Отець Іван розписує стіни, різьбить колони для іконостасу, Наталя Пукас — вишиває церковне убранство. Із творчим подружжям поспілкувалося Суспільне.
Саме дружина Наталя вишила для отця Івана ризи, в яких він провів свою першу літургію. Із цією роботою їй допомагала мама.
"Це найперші ризи. Їм уже двадцять сьомий рік пішов. Від тещі і від дружини", — каже отець Іван.
Наступні ж ризи жінка вишивала уже сама. Працювала без схем, був лише один візерунок.
"Сиділи і рахували. Отець Іван каже: "Хочу херувими". Так і вишили, вийшло”, — розповідає Наталя Пукас.
Потім взялася за ризи для Великодньої служби. Зараз їм уже чверть століття. Як пригадує Іван Пукас, в 90-их роках приїхали в село Поплинці. Там не те що церковного одягу, а й церкви, каже, не було. Тепер має багато різноманітних риз. Але ті, які вишила дружина, для нього особливі. Бо вишиті ризи, як і вишита сорочка, для українців — то щось особливе.
"Всяка ручна робота — частина душі... Вишиванка — це частина нашого національного коду. Оце все є у нас і більше ні в кого", — каже Іван Пукас.
Нині все, чим прикрашена їхня оселя — це їхня із чоловіком праця. Отець Іван різьбить перила, пише ікони, малює картини. Наталя ж вишиває ікони, картини, одяг. Нині разом із чоловіком оздоблюють храм ПЦУ у Хмільнику.
"Це церковне убранство та облачення: на вівтар, пристіл. Упродовж минулого року дружина вишивала подарунок для нашої церкви — великоднє убранство", — розповідає отець Іван.
Національна ідея, каже священник, то дуже важливо, без неї немає нації, як і без своєї помісної церкви. Наразі за його підтримки та просвітницької роботи до ПЦУ перейшли 42 церкви.
"Ми маємо право на свою помісну церкву. Вона виникла не в 2018 році... Христос Воскрес, Воскресне й Україна. Це так і є", — переконаний отець Іван.