"Просто відчиняю вікно": харківський фотограф показав, як знімає запуски російських ракет

Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне | Вадим Беліков

Харків'янин Вадим Беліков одним з перших зафіксував запуски ракет, якими росіяни з Бєлгородської області майже щодня б'ють по Харкову. Моменти запуску "Іскандерів", "С-300" Беліков фотографує з вікна власної квартири на Салтівці. Проміні світла від ракет у темно-синьому або помаранчово-рожевому світанковому небі виглядають ефектно, погоджується фотограф: "Якщо бачиш, то знімаєш". Про війну з вікна та небезпеку повернення до Харкова, Вадим розказав Суспільному.

"Натискаю пуск — і виходить"

Вадим Беліков почав знімати запуски російських ракет 9 червня. До цього знімав все, що бачив: для світлин з пожежами та руйнуваннями Харкова має окрему теку. Скільки фотографій назбиралося від початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну, не рахує.

"Підірвали газопровід — 31 березня, не пам'ятаю вже, скільки Північна Салтівка була без газу. Біля "Паруса" район, періодично туди прилітає... На подвір'я прилітало, садочок, три школи там — усі три пошкоджені. В одну потрапило, побило уламками, в 17-ту прилетів "Іскандер", — згадує фотограф.

Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

Спершу Беліков пробував знімати запуски російських ракет на відео: "Коли знімав на відео, старт цієї ракети камера не в стані була витягнути: просто точка пішла вгору і все, нічого не зрозуміло — ні звідки летить, ні що це. Тому я вирішив робити фото".

Старти у червні було нескладно вхопити в об'єктив — росіяни били наче за розкладом, говорить Вадим.

"Вони працювали, починаючи з 23:00 до 00:00 спочатку. Наступного дня — о 03:30, на наступний день — о 00:00. Потім — 01:00. Я просто відчиняв вікно, налаштовував камеру, і коли особливо хмари є, ракета ще не вийшла, але видно, як пішло засвітлення, я натискаю пуск — і виходить", — розповідає фотограф.

"Зараз б'ють без системи у часі. В них, здається, найбільш ранній старт був о 21:30, а найпізніший — десь о 4-й ранку. Зараз їх спіймати, сидячи всю ніч, неможливо. Останні фото ракети, які я встиг спіймати, зробив, коли почув, як спрацювала повітряна тривога: підскочив до вікна і встиг чотири пуски відзняти, бо два пішли, поки я підіймався", — додає він.

"Лише дурні не бояться"

Фотографувати запуск ракет не так страшно, як те, що залишається від будинку, в який вона влучає, каже Беліков.

"Лише дурні не бояться, страх завжди є. Найстрашніше було на піку, коли в нас по 60 обстрілів на день було, коли зранку до вечора гуркотіло, і у нас у вікно було видно, як прилітали "Гради". Це був самий пік, якраз тоді я тримався від вікон якомога далі. Розумієш, якщо в будинок прилетить "Іскандер", де ти будеш перебувати, байдуже", — говорить фотограф.

Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

У мирному житті Вадим любив знімати авіацію в Коротичі. Те, що колись доведеться знімати війну, не думав: "У радянські часи було багато пропаганди комуністичної, Холодна війна, те, інше, мозок дуже сильно полоскали. І в дев'ять років, пам'ятаю, вийшов на кухню, а з вікна прокреслено довгий-довгий слід від літаків у небі. І чомусь мені здалося, що ракети запустили, війна почалася — отакі думки в дитини. Тоді це було маячнею, а тепер я бачу за вікном, як реально літають ракети".

"Нарешті дійшло, що таке Росія"

Якщо хтось з українських колег просить кадри, Вадим не відмовляє: "Чим більше людей побачать це, тим краще. Це потрібно показувати, бо є маса людей в Україні, які почувають себе дуже розслаблено, бо їх не бомблять, і вони думають, що війни немає: я — окремо, війна — окремо".

Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

За спостереженнями Вадима, війна змінює менталітет харків'ян.

"Я сам руський, уся моя рідня в Росії. Коли я бачив у новинах звідти, що у РФ ставляться до України, до Харкова, як до третього сорту, як, типу, ми винні їм щось, ми "хохли", та що у вас там "хохляндія", мене це напружувало завжди. Коли у 2004-му році відбувся Майдан, я бачив, що Янукович — це бандит, якого люди не хотіли в президенти брати, росіянам було байдуже на судимості, мовляв, так і має бути.

У мене ще тоді почало змінюватися ставлення — якого чорта ви втручаєтеся в наші справи?

А інші люди на це не звертали увагу: "Росія! У мене ж там купа родичів, ми не можемо окремо, нащо нам це треба!" Після того, як прилетіли ракети, у більшості різко в голові все змінилося. Серед моїх знайомі є маса людей, які були за Росію, до них моментально нарешті дійшло, що ні, Росія — це нє-а", — ділиться спостереженнями харків'янин.

"Знав, що скоро почнеться"

З початком вторгнення родина Вадима виїхала до Ірландії, у Харкові залишилася лише мати. Хоч він і усвідомлював, що повномасштабний наступ РФ на Україну буде, почувши перші вибухи 24 лютого, тряслися руки, згадує Вадим.

"Я в цю ніч не спав, бо розумів, що скоро щось почнеться. Багато ми з товаришами збиралися, обговорювали цю тему. Я казав, що все почнеться 22-го, тому що Путін дуже любить символічні дати. На Грузію напали 8.08.2008, але 22.02.2022, от чомусь не почалося. 23 лютого лягав спати, а я підписаний на Telegram-канал НевзороваОлександр Невзоров — російський громадський діяч, опозиціонер, блогер, репортер, телеведучий, він якраз о 12-й зробив допис, що співробітники ФСБ підняті за тривогою. Ліг спати, але так заснути й не зміг, до четвертої крутився, потім думаю: "Може, все ж нічого не буде?". Тільки заснув — і тут гуркіт. Підірвався, сестрі подзвонив, що війна. Руки тряслись", — згадує Вадим Беліков.

Фото: Єлизавета Серватинська/Суспільне

Повертатися до Харкова фотограф не радить, розповідає про знайому, яка повернулася і виїхала знов.

"Від мого дому до кордону з Росією — 30 км по прямій. "Ураган" б'є від 40 до 70 км, можуть спокійно, не перетинаючи кордон, у будь-який момент, вдарити. "Іскандер" до 500 км б'є, тобто не можна зараз повертатися, бо чим більше людей у місті, тим більше жертв при будь-якому обстрілі.

Я вже до цієї справи звик, ну, стріляють, та й стріляють.

Якби не мама, я, може, й поїхав би, бо роботи немає. Я проїдаю зараз те, що в мене було накопичено до цього, роботи не передбачається. Треба кудись виїжджати не тому, що мені страшно, я можу і далі собі спокійно жити, але треба якось працювати, заробляти щось, а в Харкові це практично нереально. Усі видавництва закриті, ти можеш працювати, якщо в тебе є на якесь західне агентство вихід", — говорить фотограф.

Запуск ракет С-300 з території Белгорода у бік Харкова у ніч проти 8 серпня. Фото: Вадим Беліков

Яке майбутнє буде у Харкова, Вадим припускати не береться: "Завжди все змінюється, навіть без війни все змінюється. Зараз все залежить від того, що буде з Росією. Якщо з Росією у нас лишиться заморожений конфлікт, такий, що періодично будуть стріляти через кордон, Харків буде в усамітненому стані, буде все гірше й гірше. В ідеалі хотілося б помріяти, що Росія дійде до такого стану в економіці й політиці, що їй буде не до нас".

Читайте також

Місто, в якому живуть. Репортаж з Харкова на війні

Що гірше — "Іскандер" чи "С-300": відповідає сапер з Харкова Ігор Овчарук

"Вони хотіли посіяти хаос", — офіцер протиповітряної оборони про відсіч РФ у небі над Харковом

Головні історії тижня в одному листі

Підписатися на розсилку Суспільного
Read more!