Минуло вісім років після окупації та звільнення Лисичанська від окупантів. Про події 2014 року читайте у матеріалі Суспільного.
Перший проросійський мітинг у Лисичанську відбувся 1 березня 2014 року. Під час таких зібрань куратори з Росії закликали місцевих до відокремлення від України. 8 травня російські окупанти припинили мовлення українських каналів, встановили блок пости у місті, а 11 травня провели незаконний референдум.
Бойовики НЗФ Мозгового у будівлі склозаводу "Пролетарій" облаштували свій штаб зі зброєю. Від початку липня почали загострюватись бойові дії між російськими окупантами та українськими військовими.
18 липня снаряди влучили в нафтопереробний завод, який горів близько двох тижнів. Обстрілами було знищено багатоповерхівку в одному з житлових кварталів.
Операція зі звільнення розпочалась вночі 22 липня. Українська армія заходила в місто з двох сторін. Бої за Лисичанськ тривали дві доби. Під час звільнення міста загинув генерал-майор Олександр Радієвський, полковник Павло Сніцар та солдат Ігор Коцяр. Російські окупанти втекли до Алчевська. ввечері 24 липня 2014 року над Лисичанськом підняли український прапор.
У 2017 році наші журналісти створили фільм про Олександра Радівського: "Радієвський. І мертвим, і живим".
У 2019 році Суспільне підготувало спецпроєкт "Повернути Донбас", де містяни та військові розповідають про перше звільнення Лисичанська.
3 липня 2022 року ЗСУ відійшли з міста. Наразі Лисичанськ перебуває в окупації російської армії.
Читайте також
- Вісім років тому Сєвєродонецьк вперше звільнили від окупантів. 22 липня 2014 у спогадах містян
- Попасна: життя між окупаціями
- Вісім років тому ЗСУ звільнили Рубіжне від бойовиків
Читайте всі новини Донбасу в Telegram, Viber, Facebook, YouTube та Instagram