8 квітня у Луганській області внаслідок мінометного обстрілу загинув боєць з Кропивницького, сержант Сергій Канцер. Побратими чоловіка не змогли винести його тіло з поля боя, бо рятували свої життя, розповіла Суспільному вдова Юлія Канцер. Каже, нині понад усе хоче забрати тіло чоловіка та гідно з ним попрощатись.
Воював за Україну з 2014 року
38-річний Сергій Канцер служив у зоні антитерористичної операції з 2014 року, пережив Дебальцеве. Спершу воював у складі 40 батальйону, потім за контрактом у 57 бригаді 17 батальйону.
"24 січня цього року у Сергія закінчився контракт і він його підписав знову. Через місяць, коли почалось повномасштабне російське вторгнення в Україну, він уже був на передовій. Цього дня чоловік зателефонував мені о 10:00 ранку і сказав, що почалась війна. Попросив, щоб ми з дітьми переїхали з міста у село до моїх батьків та були разом".
Юля пригадує, незважаючи на поганий зв'язок, щодня спілкувалися з чоловіком по телефону. Востаннє 7 квітня, напередодні його смерті.
"Він мені подзвонив вранці і спитав: – "Що ви там, моя люба?", – так він любив мене називати. Ми дуже мало поговорили, не було зв'язку. Наступного дня вранці я прокинулась і мені було дуже важко на душі, хотілося плакати, просто ком стояв у горлі. О 12-й мене набрала дружина його побратима і після її слів: "Я не знаю, як тобі це сказати", – я все зрозуміла, мого чоловіка більше немає".
Тіло Сергія не змогли забрати з поля бою
За словами Юлії, в цей день почала з'ясовувати, як можна забрати тіло Сергія, щоб поховати його у Кропивницькому. Але п'ятеро побратимів сказали, що не змогли забрати його з поля бою. Нині ця територія окупована.
"Звісно я мала надію, що може тіло забрали і відвезли у морг. Я чекала бодай якогось сповіщення. Мені написав майор Роман Шелесько, який потім теж загинув, що рятували в першу чергу поранених солдатів. Я розумію, що там просто пекло. Розумію, що навіть якщо звернутись по допомогу до волонтерів, ніхто не буде ризикувати своїм життям. У мене тепер одна надія на ЗСУ, які виженуть російську погань за територію України і можливо тоді ми заберемо тіло, якщо його не спалять у крематорії, які возять з собою росіяни".
Хочу, щоб син приходив на могилу до тата
Юлія Канцер одружилась зі своїм чоловіком у 2019 році. Виховували спільного сина Івана, якому нині 2,5 роки. До війни на сході України військовий працював продавцем-консультантом у магазині побутової техніки. Був товариський та добрий, мав багато друзів.
"Я просто хочу єдиного – гідно поховати свого чоловіка. Хочу, щоб мій син міг прийти до нього на могилу. Щоб він розумів, що його батько віддав своє життя за наш спокій. Іванові лише 2,5 роки і тепер для нього тато є лише на фотокартці".
Читайте також
- У російсько-українській війні загинули троє військових з Кіровоградщини
- "До останнього не вірив, що син загинув, сподівався, що поранений, але живий". Батько Героя України з Кіровоградщини
- У боях за Україну загинули троє бійців з Кіровоградщини
- У Кропивницькому попрощались з Володимиром Згамою, який загинув на Луганщині
- В Олександрії попрощались з військовими, які загинули під час ракетного обстрілу аеропорту