27 лютого російські військові захопили кінно-спортивний клуб неподалік Бучі на Київщині та влаштували власний госпіталь. Чотирьох коней там знайшли мертвими, стільки ж зникли безвісти. Загалом вдалося відшукати двадцять чотири тварини. Їх під обстрілами по навколишніх селах збирав працівник конюшні та відводив у одну з приватних садиб у Ворзелі. Як зараз виглядає кінний клуб та в якому стані вцілілі тварини, розповідає Суспільне.
***
До російської окупації у кінно-спортивному клубі "Буча" тренували дітей, готували спортивних коней до всеукраїнських та міжнародних змагань. В останній "спокійний" день 27 лютого Валерій Корінь — тренер, майстер спорту з кінного триборства, — був на робочому місці, годував коней та виводив їх на прогулянку.
"Перша ракета пролетіла прямо над конюшнею 24 лютого у бік аеропорту "Антонов" у Гостомелі. Пролетіла низько-низько. 27 лютого заїхала артилерія, зайшла колона — понад 500 одиниць техніки — та окупували наш клуб. Як побачив їх, вийшов через інший вихід, заховався у траві, чекав, доки вони підуть. Вони не пішли, довелося повзти до Ворзеля", — розповідає Валерій.
У приміщеннях клубу росіяни облаштували госпіталь. У кожній кімнаті були крапельниці, медикаменти, на стінах коридорів досі залишаються сліди крові. Валерій попри небезпеку та загрозу обстрілу вів перемовини з російськими військовими, щоб дозволили подбати про тварин.
"Хотів домовитися — поклали на землю, змусили повзти. Через деякий час їх вибили звідси, першу колону. Я два дні ходив годувати, поїти, а потім знову вони заїхали", — каже Валерій.
Тоті-Сеньйор, Фотон, Флокс та Вулкан — саме цих тварин вбили російські військові. Чому — директор клубу Андрій Толпига не розуміє. Їх тіла досі лежать в стайнях та на подвір’ї поблизу. На одній з табличок на стіні напис росіян маркером: "Лошадям дали сено, напоили водой".
"Ось там кінь лежить, напоєний та нагодований. Дякую вам, хлопці!" — реагує на напис Топлига.
Директору клубу з кількома співробітниками вдалося вперше з моменту звільнення потрапити на територію кінної бази. Забрали вцілілі речі: амуніцію, сідла, шоломи — необхідний мінімум, щоб продовжити працювати з кіньми, яких вдалося врятувати.
"Важко підрахувати збитки. Ось, наприклад, один із загиблих коней — Тоті-Сеньйор, син Тотіласа, багаторазового чемпіона світу, Олімпійських ігор. Подібний кінь коштує від 30 тисяч євро і вище. Все це будувалося не за один день, за власні кошти. Подібний кінний комплекс коштує від півмільйона доларів", — говорить Андрій.
Після відвідин кінного клубу колона рухається в селище Ворзель, куди Валерій Корінь приводив знайдених в околицях коней. Тих, яких росіяни випустили зі стайні. Живими вдалося знайти 24 тварини.
"Продовжував шукати безперестанку, питав у людей. Багато хто казали, що бачили коней, які ходять вільно. Двоє в Бучі були, решта в різних місцях: за заправкою знайшов, в лісі, по-різному. Важко було виводити повз російські танки. Потім були великі проблеми з кормами. В однієї бабусі взяв півмішка вівса. Десь знайшов у людей сіно".
Зараз працювати з кіньми не можна — у них сильно впала вага і їм потрібне посилене годування. На відновлення, за словами тренера, потрібно 3-4 місяці. Вцілілих тварин працівники кінного клубу завантажили в батмани — спеціальні причепи для перевозки коней. Їх відвезли в безпечні стайні на Київщині.
"Я не зміг поїхати, хоча багато хто говорив: "Їдь". Я не зміг, це було б нечесно в першу чергу перед собою. Це мої улюблені тварини, до них схиляється душа. Як їх можна покинути?"
Читайте також
Як волонтери рятують тварин на звільненій від РФ Київщині. Фоторепортаж
"Види відмовляться від гніздівлі, деякі втратять потомство". Як війна впливає на птахів
"Молитва допомогла нам вижити", — історія ворзельської церкви, де люди ховалися під час окупації
"Cтавить автомат мені до підборіддя, каже: давай гроші" — життя під окупацією в Андріївці