У Художньому музеї Михайла Біласа, що у Трускавці на Львівщині, плетуть маскувальні сітки. У закладі, де в довоєнний час експонували роботи народного художника, майстра гобелену, вишивки та аплікації – тепер створюють маскувальні сітки. Як розповіла Суспільному директорка музею Олена Білас-Березова, за півтора тижня сплели кілька сотень сіток і пошили понад тисячу балаклав.
За словами керівниці музею, виготовляти речі для військових почали з другого дня після вторгнення Росії в Україну. Залучили всі поверхи будівлі, де розташувався музей Біласа.
"Народний художник Михайло Білас, думаю, був би не проти, щоб у його музеї на період війни замість його гобеленів висіли сітки – "гобелени війни". Сам майстер теж пережив війну – Другу світову, у той час він був актором Дрогобицького драмтеатру", – розповіла Суспільному музейниця.
У деякі дні на плетіння сіток збиралося по дві-три сотні людей, каже Олена Білас-Березова.
Наразі людей менше, та й бракує основ для сіток. Готові рибальські сітки, а також волейбольні та футбольні, які змогли дістати, вже використали.
"Всі сітки, які були в Трускавці, ми позбирали. Нам навіть позрізали сітки спортивні зали, санаторії, готелі. Люди зносили тканини. На першому поверсі ми різали, на другому й третьому – натягували сітки й нав’язували клаптики", – сказала керівниця музею.
Тепер основи плетуть самі – "з нуля". Капронові нитки для цього закуповують мотками.
Участь у волонтерській діяльності беруть самі музейники, й переселенці, й трускавчани.
Тетяна родом з Дніпра, в Трускавці живе кілька років. 2014-го вона вже мала досвід волонтерської діяльності: готувала їжу для поранених бійців. Тепер – плете сітки. Жінка відбирає клаптики тканини, які найбільше підійдуть за кольорами.
"Потрібні кольори – сіро-зелено-коричневі. Кольору хакі, кольору жухлої трави. Ми хочемо попросити, щоб люди приносили саме такі тканини", – каже Тетяна.
Зараз стьожки нарізають із вживаного одягу. Речі з секонд-хенду привозять мішками.
Віталій, який приїхав зі сходу України, каже: уже призвичаїлися і тепер плетуть швидко.
"Коли підвозили готові основи, то ми робили до двадцяти сіток за день. А зараз, коли ми самі плетемо основи, – п’ять за день, десь так. Ми вже, як люди-павуки – плетемо дуже швидко", – сказав Віталій.
У музей також приходять жінки, аби шити балаклави.
"Балаклави купити зараз неможливо. Єдиний вихід – шити. Дівчата приносять тканини, роблять викрійки. Потім люди приходять, беруть готові лекала, вдома зшивають, приносять і ми те все передаємо на штаб. У нас також є дві швейні машинки й оверлок", – сказала Олена Білас-Березова.
Сітки й балаклави волонтери відправляють у різні підрозділи Збройних Сил та тероборони. "Замовлень", кажуть, не бракує.
У музеї ще недавно діяла виставка копій картин Леонардо да Вінчі.
Читайте також
Лунатимуть до кінця війни. У львівських храмах щовечора битимуть у дзвони
Переселенки разом з місцевими ліплять вареники. Фоторепортаж із Трускавця
У Львові загортають скульптури і закривають вітражі, щоб захистити їх від можливих бомбардувань
Читайте нас в Instagram: головні новини регіону