З якими проблемами стикаються люди з інвалідністю у період пандемії. Відповідає урядова уповноважена

kmu.gov.ua

У Міжнародний день людей з інвалідністю 3 грудня у Києві відбувся Всеукраїнський онлайн-марафон "Комунікація. Партнерство. Відкритість", який ініціювала Урядова уповноважена з прав осіб з інвалідністю Тетяна Баранцова. В ефірі "Українського радіо" вона розповіла, яка ситуація з дотриманням прав людей з інвалідністю в Україні та з якими проблемами вони найчастіше стикаються у період пандемії коронавірусу.

Які питання під час пандемії хвилюють людей з інвалідністю найбільше?

— Офіційно в Україні 3 мільйони людей, як мають інвалідність. Ми вважаємо, що ця цифра більша, адже є дуже багато людей, які мають хронічні досить складні захворювання, але ще не встигли оформити інвалідність.

У кожному місті, селищі й районі ми отримуємо інформацію про недостатню комунікацію сімейних лікарів із людьми з інвалідністю. Ми розуміємо, що зараз на цій ланці медичних працівників зосереджено дуже багато зобов’язань. Часто людям з інвалідністю, які мають, наприклад, проблеми зі слухом, у випадку хвороби говорять телефонувати до свого сімейного лікаря. Лікар відмовляється говорити з ними телефоном, тому що людина не чує. В кращому випадку можна спілкуватися у Вайбері, в гіршому — комунікація не відбувається. І для нас це дуже велика проблема.

Це ж стосується й проблем, які мають проблеми із зором. Щоб прийти до лікаря, їм потрібен супровідник, підтримка. Якщо говорити про людину, яка пересувається на візку, то маємо інформацію, що їй часто говорять "приїжджайте до нас", а людина на візку ледь рухається. Але вони таки їдуть, сидять в чергах і приходять додому зі ще більшими ускладненнями.

У період пандемії необхідно доносити до медичних працівників цієї ланки інформацію, що людина з інвалідністю має отримувати більше уваги, ніж 10-20 хвилин, тому що від браку уваги вона отримує дуже складні загострення. Ми маємо дуже багато випадків, коли людина просто помирає. Також є проблеми з лікарнями, тому що, наприклад, санвузли в інфекційних відділеннях майже недоступні для людини, яка пересувається на візку. В більшості навіть середня ширина візочка не заходить в санвузли, тому, звичайно, людина не може там розвернутися. Також часто людина не може скористатися вбиральнею через занадто низькі унітази. А пандемія — це ускладнення, розлад шлунку, дуже багато ліків, коли в будь-яку хвилину треба дістатися до санвузла, а людина не має до нього доступу.

Людина з інвалідністю з важкими ускладненнями залишається сам на сам із температурою, яка загострює інші хронічні захворювання, піднімає цукор у людей з цукровим діабетом. Були випадки, коли людина в інфекційному відділенні помирала не від ковіду, а від того, що невчасно отримала інсулін.

Які труднощі в людей з інвалідністю в регіонах?

— Кожна область особлива і має свою специфіку. Якщо говорити, наприклад, за Чернівецьку область, там є гірські та віддалені райони, де є люди, які говорять румунською мовою. Тут можуть бути проблеми із комунікацією. Луганська та Донецька область мають лінії розмежування, ще не вирішені питання з дорогами. Там ми бачимо відтік фахівців, дефіцит сімейних лікарів дуже потужний.

У регіонах люди постійно говорять про архітектурну недоступність. Якщо говорити про лікарні, то деякі області отримали дуже великі субвенції. Я бачила лікарні, де в приймальному відділенні облаштовані кімнати, які мають спеціальне ліжко зі всіма апаратами. Проте часто змінюється тільки вхідна група: пандус на першому поверсі та в кращому випадку санвузол, який пристосували для людини, яка пересувається на візку. А далі відділення, де вона лікується, залишається без змін. Вхідна група — це перший крок, але на ньому зупинятися не можна, адже людина має мати доступне лікування на кожному шляху.

Яка ситуація з освітою для людей з інвалідністю?

— Питання отримання освіти, особливо під час пандемії, дуже важливе. Й минулого року ми побачили, що вчителі практично не готові були долучитися до дистанційного навчання. Є проблеми зі швидкісним інтернетом у школах, з гаджетами, адже в багатьох випадках комп'ютер один на всю родину. Тому ми на зустрічах з представниками місцевої влади говорили, що облаштування інтернетом лікарень та шкіл — це необхідність. Лікарні — для того, щоб люди з інвалідністю могли підключати свої смартфони, планшети та користуватися онлайн-перекладачем.

Щодо шкіл, то якщо в класі є дитина з інвалідністю, то необхідно зрозуміти, які її потреби, аби дистанційне навчання було для неї корисним. Якщо, наприклад, є дитина, в якої проблеми зі слухом, то вчитель міг би більше сконцентрувати урок на презентаціях.

Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу

Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: story@suspilne.media. Користувачі аккаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!