Понад 225 гектарів землі на полонині Боржава на Закарпатті, які належали фірмам брата ексголови Держінвестпроєкту Владислава Каськіва, у 2024 році за вироком суду віддали Агентству з розшуку та менеджменту активів (АРМА). Суд постановив: агентство має продати їх і переказати кошти на ЗСУ. Проте лише на один із кількох оголошених аукціонів зʼявився єдиний покупець — і підписувати з ним протоколи АРМА не захотіло. Мовляв, є ризики.
Покупцем виявився Андрій Вінграновський — швагро нардепа від забороненої партії ОПЗЖ Сергія Льовочкіна. Після аукціону Вінграновський пішов до суду й частково виграв справу.
Київський окружний адміністративний суд 24 вересня зобов'язав АРМА ухвалити рішення відповідно до вимог законодавства. Щоправда, мова не про примус підписати договір зі швагром нардепа, а лише про примус офіційно скласти рішення про відмову переможцю чи про намір підписати з ним договір.
Редакція розслідувань Суспільного розібралася у рішенні суду, яке поки не набрало законної сили, та поспілкувалася зі сторонами спору.
Земля на Боржаві та її продаж
У 2023 році НАБУ скерувало до суду обвинувальний акт щодо Олександра Каськіва — брата колишнього голови Держінвестпроєкту Владислава Каськіва, призначеного на посаду, як стверджують розслідувачі Bihus.Info, за сприяння тодішнього керівника адміністрації президента Януковича Сергія Льовочкіна. Його обвинуватили у створенні злочинної організації та легалізації коштів, одержаних злочинним шляхом.
Слідство зазначало, що у 2012-2014 роках Державна інвестиційна компанія, що перебувала у сфері управління Держінвестпроєкту, надала 259,2 мільйона гривень позик двом приватним компаніям нібито для реалізації національних проєктів. Однак згодом слідство встановило, що ці компанії мали ознаки фіктивності та були підконтрольні керівництву Держінвестпроєкту, тобто Владиславу Каськіву.
Отримані кошти опинилися на рахунках закордонних компаній на Кіпрі, бенефіціарним власником яких виявився Олександр Каськів. Згодом ці кіпрські компанії придбали частки у статутних капіталах українських ТОВ, які впродовж 2013-2015 років скупили в громадян України понад 700 земельних ділянок у Закарпатській та Волинській областях загальною площею близько 1000 гектарів. Зокрема й 460 га землі на полонині Боржава в Мукачівському, Хустському та Свалявському районах Закарпаття.
Окрім Олександра Каськіва, у злочині обвинуватили ще кількох осіб. Частина з них, зокрема й сам Олександр Каськів, у 2024 році уклали угоди з прокурором. Однією з умов угод було передання землі на території Закарпатської області, яка офіційно перебувала у власності кількох компаній АРМА, — для її реалізації. Виручені кошти мали б перерахувати на користь Збройних сил України.
У листопаді 2024 року АРМА повідомило, що ці ділянки оцінено в понад мільярд гривень, та розділило їх на три лоти. Перші аукціони восени 2024 року не відбулися, кілька наступних — теж: на них не прийшов жоден учасник.
Перші торги були «англійськими», тобто ціну під час аукціону учасник підвищує. А у грудні 2025 року торги з продажу землі вже оголосили як «голландські» — з покроковим зниженням ціни.
У двох лотах із трьох у січні 2026 року, коли відбувся безпосередній аукціон, переміг Андрій Вінграновський. Він був єдиним учасником.
За 26,7 гектара він запропонував 5,4 мільйона гривень, хоча стартова ціна була 10,4 мільйона. За 199,1 гектара — 39,1 мільйона гривень при стартовій ціні 75,2 мільйона.
Для участі в торгах Вінграновський сплатив 34,26 мільйона гривень гарантійних внесків.
Андрій Вінграновський — власник ТОВ «Омбрі Інвестмент», яке пов'язують із корпоративною групою родини Льовочкіних. За даними «Наших грошей», Вінграновський — чоловік екснардепки Юлії Льовочкіної, сестри чинного нардепа від забороненої партії ОПЗЖ Сергія Льовочкіна.
У ще одному аукціоні, який проводило АРМА щодо 234,77 гектара, переміг Ігор Власюк. Він запропонував 45 мільйонів гривень при стартовій ціні 88,3 мільйона. Його перемогу АРМА також не визнало, але до суду на Агентство, за даними з порталу «Судова влада», він не подав.
Ігор Власюк — співзасновник ТОВ «Боржава Есет», одним із кінцевих бенефіціарних власників якої на момент проведення аукціонів був Андрій Вінграновський.
Чому АРМА не підписало протоколи
Після торгів у січні 2026-го АРМА заявило, що перевіряє обох переможців, і не підписало протоколи за результатами згаданих трьох електронних торгів. А 8 лютого повідомило, що відмовляється їх підписувати через ознаки пов'язаності переможців. За міжнародними стандартами, повернення активів це вважається неприйнятним, оскільки може створювати ризик фактичного повернення активу під контроль колишніх власників.
АРМА додало, що направило офіційні звернення до НАБУ й САП, щоб ті оцінили встановлену пов'язаність, а також скасувало торги й заявило про намір провести нове оцінювання та новий конкурс.
У серпні 2025 року видання Bihus.Info опублікувало матеріал про плани Сергія Льовочкіна збудувати в селі Пилипець гірськолижний курорт «Боржава». Раніше, в 2021-му, проєкт «Радіо Свободи» «Схеми» розповідав про бажання Офісу президента Зеленського реалізувати на полонині Боржава проєкт високогірного всесезонного спортивно-туристичного кластера. Журналісти «Схем» встановили, що реалізацією мали займатися люди, які можуть бути пов'язані з Владиславом Каськівим та родиною Льовочкіних.
Що вирішив Київський окружний адміністративний суд
У своєму рішенні 24 вересня 2026 року Київський окружний адміністративний суд задовольнив дві вимоги з чотирьох, які висував у позові до АРМА Андрій Вінграновський.
Так, суд визнав протиправною бездіяльність АРМА щодо неприйняття рішення за результатами двох електронних аукціонів та зобов`язав Агентство таки їх ухвалитиВідповідно до положень Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 № 719..
Як зазначив суд, відповідно до чинного на момент проведення аукціонів Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах, якщо була підстава не підписувати протоколи, АРМА мало ухвалити про це рішення, а наступного робочого дня оприлюднити його в електронній торговій системі. Допис на сайті Агентства суд рішенням не визнав, АРМА цього не заперечувало.
У задоволені ще двох вимог Вінграновського суд відмовив: він не зобов`язав АРМА підписати протоколи за результатами аукціонів та не зобов`язав повернути Вінграновському гарантійні внески на понад 34 мільйони гривень. Як йдеться у рішенні, це належить до дискреційнихТобто таких, що залежать від власного розсуду, вибору чи особистої оцінки людини або органу в межах закону. повноважень АРМА й підміняти орган влади суд не може.
Фактично суд зобов'язав Агентство ухвалити вмотивоване рішення за результатами обох аукціонів. Але це не означає, що АРМА зобов'язане визнати Вінграновського переможцем торгів.
Якщо Вінграновський не погодиться з оприлюдненим рішенням Агентства, він може оскаржити його окремо й тоді ж вимагати повернення коштів.
Рішення Київського окружного адміністративного суду, втім, іще не набрало сили. Його можна оскаржити до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів.
На момент проведення аукціонів у законодавстві не було підстави, на яку посилалося АРМА
Нагадаємо, у лютому 2026 року на своєму сайті АРМА повідомило, посилаючись на міжнародні стандарти, що не підписало протоколи через можливу пов'язаність учасників. Проте у чинному на той час Порядку реалізації арештованих активів на електронних торгах такої причини серед підстав не підписати протокол із переможцем торгів не було.
Вона з'явилася тільки в липні 2026-го, коли Кабмін підготував нову редакцію Порядку реалізації арештованих активів. Переможцями відповідних торгів відтепер, зокрема, не можуть бути так звані пов'язані особи — ті, які мають стосунок до власника арештованого активу, підозрюваного, обвинуваченого у відповідному кримінальному провадженні, чи відповідача у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Сторони ще не ознайомилися з рішенням суду
Редакція розслідувань Суспільного звернулася за коментарями до АРМА та Андрія Вінграновського, надіславши запитання останньому в месенджери й на електронну пошту.
Ми запитували в АРМА, чи оскаржуватиме воно рішення суду та чи зможе застосувати під час ухвалення рішення щодо аукціонів, де переміг Андрій Вінграновський, новий Порядок реалізації арештованих активів.
Однак нам повідомили, що т.в.о. голови Агентства Ярослава Максименко до кінця тижня перебуватиме у відрядженні, тому швидко надати коментарі не зможуть, адже ще повинні ознайомитися з текстом рішення суду.
На наше повідомлення Андрію Вінграновському відповіли письмово. На уточнення, хто саме готував відповідь, вказали, що «юридична команда».
У відповіді зазначили, що наразі аналізують повний текст судового рішення та оцінюють потребу подальших процесуальних дій.
«Для нас принциповим є досягнення практичного результату — законного та остаточного завершення процедури реалізації активів», — написали юристи Вінграновського й додали, що розраховують, що АРМА «належним чином виконає судове рішення та ухвалить обґрунтоване рішення відповідно до вимог законодавства».
На їхню думку, за результатами проведених електронних торгів існують усі правові підстави для підписання відповідних протоколів.
«АРМА протягом майже року дев'ять разів намагалася продати ці землі. Жодного разу не зʼявилося жодного покупця, і лише дев'ята спроба вийшла результативною. Ціна, за якою ми придбали вищезгадані сільськогосподарські землі без доріг і комунікацій (фактично це пасовища), значно перевищує ринкову ціну за найкращі чорноземи у Черкаській чи Вінницькій областях», — додали юристи Вінграновського.
Зазначимо, що за гектар на Боржаві Вінграновський запропонував близько 200 тисяч гривень. На сайті оголошень гектар чорнозему на Черкащині оцінюють від 110 до 265 тисяч гривень.