"Конрад Шуллер — німецький журналіст та письменник, спеціальний кореспондент провідного німецького видання Frankfurter Allgemeine, який понад 15 років висвітлює суспільно-політичні події в Україні, зокрема, Революцію гідності, російську агресію на Донбасі, хід реформ. Нині він зосереджений на питаннях німецького політичного життя, утім час від часу продовжує писати про Україну — так, наприкінці травня він узяв інтерв'ю у президента України Володимира Зеленського.
Напередодні канцлерка Німеччини Ангела Меркель провела переговори з держсекретарем США Ентоні Блінкеном. За підсумками зустрічі, Блінкен закликав владу Німеччини "зробити конкретні кроки щодо зниження ризиків, які "Північний потік-2" представляє для України та європейської енергетичної безпеки".
Суспільне поспілкувалося із Шуллером про німецький контекст довкола будівництва "Північного потоку-2": які сили у Німеччині підтримують проєкт і чому, а також, чи є шанс на старт газогону після парламентських виборів у Німеччині, які відбудуться вже у вересні. Ці вибори стануть знаковими для Німеччини, адже канцлерка Ангела Меркель, яка обіймала посаду впродовж 16 років і підтримувала "Північний Потік-2", вже не балотуватиметься.
Чому у Німеччині підтримують ідею бізнесу з Росією
Німеччиною керують дві партійні коаліції: правоцентристський Християнсько-демократичний союз та лівоцентристські соціал-демократи. "Північний потік" був проєктом соціал-демократів. У нього є економічні причини. Будь-яка країна зацікавлена бути газовим хабом — це дає прибуток і політичну владу. Якщо ви газовий хаб, то маєте політичну силу. Її має Україна, Білорусь, інші транзитні країни.
Інша причина полягає у способі мислення німецьких соціал-демократів, укоріненому за часів Радянського Союзу. Основна ідея цього мислення полягає в тому, що Росія може прийти до миру через економічне співробітництво.
Читайте також: "Ми розглядаємо це як зброю": міністр енергетики Галущенко про "Північний потік – 2"
Інша ідея — це також, свого роду, історичні причини, згідно з яким Німеччина несе історичну відповідальність перед Росією через напад у Другій світовій війні. Утім Німеччина схильна забувати, що в цей момент нападала і на Україну. Для багатьох німців напад на Радянський Союз ще не сприймається, як напад на інші пострадянські країни. Тож спостерігається сильна концентрація, особливо з боку лівого політичного крила, на Росії та певне ігнорування решти пострадянських країн.
Теперішні газогони, які йдуть через Україну і Білорусь до Західної Європи, були побудовані за часів Леоніда Брежнєва, за часів Радянського Союзу. І вони завжди працювали у часи сильних політичних конфліктів, в часи війни в Афганістані, транзит газу ніколи не ставили під сумнів. Отже, є такий момент, деякі німці вважають, що цей газопровід може принести мир.
Я особисто сильно сумніваюся в цьому, хотів би нагадати прихильникам цього періоду, що, хоча у нас були газопроводи з 70-х років, це не заважало Росії атакувати Афганістан, наприклад. Російську агресію не могли зупинити економічні зв'язки. Також російську агресію проти України, втручання Росії в Сирію не міг зупинити той факт, що Росія постачає газ до Європи.
У лівому крилі Німеччини також є сильна течія, яка вірить в жахалки, що поширюються Кремлем: що НАТО насправді є загрозою для Росії. НАТО визначило себе, як оборонний союз, Росія — як агресивний союз. І дехто в Німеччині та західних країнах, особливо з боку лівих, мають певне розуміння цієї російської точки зору.
Чому Меркель підтримує "Північний Потік-2"
Партія Ангели Меркель, Християнсько-демократичний Союз, має економічний інтерес. "Північний Потік-2" приносить прибуток, а Меркель має утримувати коаліцію. Вона підтримує цей газогін не так сильно, як соціал-демократи, але з двох причин: по-перше, щоб зберегти мир в коаліції і, в основному, забезпечити німцям економічні переваги, які надходять через "Північний потік-2".
Але ця позиція в партії Меркель не є єдиною. Є сильні голоси, наприклад, голова Комітету з питань Європейського Союзу в Бундестазі Гюнтер Кріхбаум, він рішуче проти. Тож у межах німецького правоцентристського двоголосся, одні підтримують "Північний Потік-2" без особливого ентузіазму, а інші — категорично проти, оскільки розуміють, що це — зброя Росії не лише проти України, а й проти інших країн.
Газогін проходить до північно-східної Німеччини, недалеко від виборчого округу Меркель. Цей регіон зацікавлений у проєкті: він бідний, це колишня Східна Німеччина, там не багато хороших робочих місць. Вони сподіваються на роботу, яка з'явиться завдяки "Північному потоку-2". Але я особисто не думаю, що саме через це Меркель підтримала "Північний потік-2". Вона дуже добре знає російську політику, знає Володимира Путіна краще, ніж будь-хто інший із західних державних діячів, тому я не розумію, чому вона не бачить, що "Північний потік" — це не просто економічний проєкт, як вона каже, а політична зброя. Моє єдине пояснення: їй потрібно тримати разом коаліцію з соціал-демократами, і вона в основному вирішила не робити це питання полем битви для внутрішньої політики.
За "Північним Потоком 2" стоїть дуже потужне економічне лобі, приміром, Східний Комітет німецької економікиСхідний комітет німецької економіки був заснований в 1952 році, як Колективний орган ряду головних об'єднань підприємницьких спілок Німеччини. Засновниками Комітету виступають Федеральний союз німецької промисловості (BDI), Федеральний союз німецьких банків (BdB), Об'єднаний союз німецьких страховиків (GDV), Зовнішньоторговельне об'єднання німецької роздрібної торгівлі (AVE), Центральний союз німецьких ремесел (ZDH). Членами Східного комітету є підприємства в Німеччині, що мають інтереси в Росії, Білорусі, України, в країнах Південно-Східної Європи, на Кавказі та в Центральній Азії., який є лобістською групою, що об'єднує увесь німецький бізнес, який заробляє гроші у Східній Європі і, насамперед, у Росії. І це досить потужне лобі — це не те, що можна просто ігнорувати. Багато робочих місць залежать від підприємств, які є в цьому лобі.
Є ще третій аргумент, який вона використовує: вона каже, що Німеччина повинна усвідомлювати той факт, що у конфлікті між Росією та Україною Німеччина є посередником. І, як вона каже, надто прийнявши сторону України, Німеччина втратить здатність до посередництва. Це збігається з аргументом німецького уряду про те, що не буде жодної оборонної зброї для України, тому що вони кажуть, що тоді ми перестанемо бути посередником, і не зможемо грати свою роль у нормандському форматі.
Яка роль "Північного Потоку-2" на ринку енергетики Німеччини
Німеччина вирішила зменшити вуглецеві викиди до нуля до 2045-го року. Це буде складний шлях задля захисту глобального клімату. Це означає, що споживання палива на основі вуглецю має зменшитися майже до нуля до 2045, а це — вугілля, бензин, газ.
Вугілля слабко добувається в Німеччині. Німці все ще мають вугільні шахти, які збираються закрити до 2035 року. І, звичайно, імпорт газу досягне нуля в певний момент часу, який ще не визначений, але це буде в якийсь момент у 2030-тих. Також можливо, що споживання газу спочатку зростатиме, оскільки Німеччина закриває атомні та теплові електростанції, а газ, що є більш ефективним, ніж вугілля, може трохи зрости. Але це не аргумент для "Північного Потоку-2", оскільки потужностей трубопроводів вже більш ніж достатньо.
Наскільки мені відомо, на цей час українські трубопроводи працюють менш як на половину, ніж є їхня пропускна здатність. На ринку є скраплений природний газ (СПГ). В Євросоюзі більш ніж достатньо терміналів СПГ, тому вони можуть мати незначне зростання споживання газу в найближчі роки, перш ніж воно знизиться у 30-х роках.
Що це означає для України? Україна повинна знати, що її майбутнє як країни-транзитера в будь-якому разі буде припинене. Наприкінці 30-х років Україна більше не буде транзитером газу. Залишилося приблизно 10-15 років, коли українська газотранспортна система відіграватиме певну роль, оскільки Німеччина та ЄС вирішили припинити споживання викопного палива та перейти не лише до водню, а й до відновлюваних джерел, як-от земельна чи вітрова енергетика, деякі країни, як Франція — ядерна енергетика. В будь-якому разі, Україна має знайти шлях, аби впоратися без транзиту газу.
Лінії транзиту газу для України означають безпеку до тих пір, поки Росія потребує цих транзитних труб. Росія не може почати ескалацію війни в Україні через небезпеку, що її транзит газу може бути фізично пошкоджений або закритий, тому українська система транзиту газу є гарантією безпеки на даний момент, але це гарантія безпеки протягом наступних 10 -15 років. Тому в будь-якому випадку Україні доведеться знайти інший спосіб забезпечувати свої доходи та свою безпеку. Україна має знайти спосіб стати державою, яка природно розглядається як частина Заходу. Я думаю, що найбільш важливою річчю є боротьба з корупцією і будівництво судової системи як гарантії для інвестицій. Україна має стати надійним торговельним партнером, надійним місцем для інвестицій, де великі західні компанії можуть вкладати інвестиції, як вони це роблять, наприклад, у Польщі, Угорщині, Чехії, Словаччині — без ризику втрат.
У той час, коли Німеччина ще не позбавлялася вуглецю, була дискусія щодо запрошення західних партнерів у спільний консорціум із "Нафтогазом", щоб розбудовувати газову транзитну систему. Проблема корупції була головним аргументом, чому цього не сталося перед революцією на Майдані. Я знаю, що були перемовини між великими німецькими корпораціями і банками, які були готові інвестувати мільярди в Українську газотранспортну систему. Але через те, що система була "заражена" олігархічними маніпуляціями, нічого з цього не вийшло. Нині ніхто не хоче інвестувати в українську газотранспортну систему, бо це буде важливо лише наступні 10-15 років.
Чи є спосіб зупинити Північний потік-2
Безумовно. Але не стільки на національному рівні, скільки на європейському. Європейський союз має інструменти для санкціонування суб'єктів господарювання "Газпрому" чи "Північного потоку-2". Це може бути зроблено рішенням Європейської ради, главами уряду держав, і Німеччині навіть було б достатньо навіть не те що голосувати за санкції, а просто утриматися.
Читайте також: Позиція Байдена щодо Північного потоку-2 пов'язана з налагодженням зв'язків з Європою – Зеркаль
У нас буде новий уряд після виборів у вересні, ймовірно, що в новому уряді Партія Зелених буде мати сильну позицію. Вони категорично проти "Північного потоку" з двох причин: по-перше, вони екологічна партія, їм не подобається газ. Вони думають, що шкода від газу загрожує клімату, і вони реалістично ставляться до Росії, вважають, що це зброя російської агресії. Отже, у наступному уряді можуть бути два сильні елементи — це, крім, “зелених”, християнські демократи Меркель, але без неї, тому що вона не буде знову балотуватися. Буде новий канцлер, який не мав історії підтримки "Північного потоку-2". І буде сильний партнер по коаліції, який суворо проти проекту, який наразі не існує, тож позиція Німеччини може змінитися після вересня (виборів у вересні — ред.).
Росія намагається досягти прогресу в будівництві. Вони сподіваються збудувати його якнайшвидше. Якщо газогін не буде добудований у вересні, компроміс на європейському рівні може виглядати так, ніби ми не говоримо "так", але і не говоримо "ні", перериваємо будівництво і додаємо певні умови, наприклад, забезпечити мирне врегулювання на сході України на основі Мінських домовленостей.
Нереалістично очікувати, що Росія поверне Крим. Але реалістично очікувати, що провокації можуть припинитися. Що стрілянина має припинитися. Ми пам'ятаємо в нашій власній німецькій історії, коли Німеччина була розділена: Схід був під радянською окупацією, і в перші десятиліття ми мали кризу за кризою на демаркаційній лінії. Свого роду тимчасове врегулювання було знайдене, ми не погоджувалися з тим, що було правильно чи хибно, але ми були згодні з тим, що ми не повинні мати кризу увесь час, бо це було б згубно для усіх.
Тож знайдімо шлях для співіснування без погодження в основних моментах. Що є реалістичним — це мати свого роду довгочасне закінчення активної війни і "Північний потік-2" може бути інструментом. Він заохочує сказати Росії “Добре, якщо ми матимемо щось на зразок довготривалого закінчення активної війни на Донбасі, якщо це працюватиме певний період часу: упродовж року чи двох, ми сформуємо довіру, тоді ми можемо сказати "гаразд, давайте добудуємо останні 20 кілометрів або 50 кілометрів цього газогону, якщо ці положення будуть виконані російською стороною”. Це порада, яку б я дав, якщо хтось питав мене.
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
Станьте частиною Суспільного: повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи селища. Надсилайте свої фото, відео та новини і ми опублікуємо їх на діджитал-платформах Суспільного. Пишіть нам на пошту: story@suspilne.media. Користувачі аккаунтів Google можуть заповнити форму тут. Ваші історії важливі для нас!