В Обухівському районі, за 40 хвилин їзди від Києва, розкинувся густий сосновий ліс на березі ріки Стугна, а також високі паркани, за якими ховається щось на кшталт закритого клубу. Там — вертолітний майданчик, елінги, будинки на понад тисячу квадратних метрів і спортивні бази вартістю в сотні мільйонів гривень.
Суд нещодавно повернув державі 34 гектари цього лісу — ті, де стоїть маєток держзрадника Віктора Медведчука. Проте редакція розслідувань Суспільного встановила, що іще 30 гектарів навколо цієї ділянки, які теж мали б бути лісовим фондом, за документами належать ексвіцепрем'єру, ексміністру внутрішніх справ із російським паспортом, родині покійного керівника Державного управління справами та кіпрській офшорці. Повернути цей ліс державі заважає, як повідомили в прокуратурі, «відсутність підстав». Експерти ж пояснюють: заважає так званий закон Мазепи.
Доля землі під маєтком Медведчука
У 2004 році, коли Віктор Медведчук очолював Адміністрацію президента Леоніда Кучми, пов'язані з ним бізнес-структури отримали землю на березі Стугни, поблизу міста Українка в Обухівському районі. Офіційно — під рекреацію та спортивні бази.
Фактично ж — під маєток з вертолітним майданчиком, елінгом, причалом, гостьовим будинком і басейном. Усе це виставили на продаж у 2019 році, що помітили в ГО «Центр протидії корупції». Вартість становила 360 мільйонів.
Як зазначено в постанові Північного апеляційного господарського суду, у 2003–2004 роках чотири ділянки по 9,9 гектара кожна передали в оренду для «спортивно-оздоровчих цілей». Згодом їх продали орендарям, а ті почали будуватися й перепродувати землю далі.
У підсумку утворилося два масиви. Один, на понад 24 гектари, з 2013 року належав компанії дружини Медведчука Оксани Марченко — ТОВ «Інвестиційна компанія "Спорт-Тур«». Другий, на понад 10 гектарів, — структурі, пов'язаній з братами Суркісами — ТОВ «КУА "Мтір Ессетс Менеджмент«».
Київська обласна прокуратура почала судитися за ці землі ще в 2019-му — і спершу програла. Однак у березні 2023-го Верховний Суд повернув справу на новий розгляд.
Північний апеляційний господарський суд у квітні 2026 року не повірив у наївність власників: компанії «не могли не знати про незаконність набуття незамкнених земельних ділянок, які були заліснені», а отже добросовісними набувачами вважатися не можуть. Тому ухвалив повернути землю у власність держави. Рішення вже набрало законної сили, а Кабмін навіть встиг переоформити землю на себе. Але розпоряджатися цією землею уряд не може — через суди.
Нині «Мтір Ессетс Менеджмент» оскаржує рішення першої та апеляційної інстанцій до Верховного суду. Розгляд справи призначили на 9 вересня.
За даними Державного реєстру речових прав, в обох фірм на ділянках зведено спортивні бази. Нерухомість «Спорт-Туру», що на 24 гектарах, вже три роки як арештована в межах справи про державну зраду, а АРМА оцінює її в понад 757 мільйонів гривень.
Під арештом і майно на меншій ділянці. Лише 1/50 цього майна належить «Мтір Ессетс Менеджмент», решта – компанії Оксани Марченко.
Директор ТОВ «КУА "Мтір Ессетс Менеджмент"» Володимир Ямнич на наші запитання відповів письмово. Він стверджує, що на земельній ділянці, за яку судиться, нерухомості немає — і наголошує на презумпції добросовісності набуття майна. Відповідь було сформульовано так:
«Ані положеннями Цивільного кодексу України, ані Земельним кодексом України, ані спеціальним законодавством у сфері державної реєстрації речових прав не передбачено обов'язку покупця земельної ділянки здійснювати її фактичне обстеження на місцевості з метою перевірки законності набуття права власності попередніми власниками чи перевірки правомірності державної реєстрації. Висновок суду про те, що ТОВ "КУА 'Мтір Ессет Менеджмент'", "проявивши розумну обачність", повинно було знати про належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, суперечить даним кадастру, землевпорядній документації, ґрунтується на припущеннях, а не на нормах права чи належних і допустимих доказах, що суперечить принципам правової визначеності та законності».
За контактними номерами ТОВ «ІК "Спорт-Тур"» та його керівника Олександра Яковлєва нам додзвонитись не вдалося: протягом кількох днів ніхто не відповідав на дзвінки.
Сусід №1: п'ять гектарів ексвіцепрем'єра
Здавалося б, справедливість відновлено — землі, що належали дружині Медведчука і братам Суркісам, знову у власності держави. Але варто відійти на кілька десятків метрів від щойно повернених гектарів — і починається зовсім інша історія.
Ми дослідили сусідні ділянки. Загалом мова йде про понад 30 гектарів лісу.
Одразу за маєтком Медведчука — дві ділянки майже на 5 гектарів, оформлені начебто «для ведення особистого селянського господарства». За даними Державного земельного кадастру, власник — Борис Колесніков, колишній народний депутат від «Партії регіонів» і віцепрем'єр в уряді Азарова.
Право на будинок площею 1390 квадратних метрів на цій землі Колесніков зареєстрував у грудні 2012-го — і того ж року опублікував фото будинку в себе на фейсбук-сторінці.
Всі спроби знайти актуальні номер телефону чи електронну пошту Бориса Колеснікова були невдалими. На залишене на його офіційній сторінці у фейсбуці повідомлення з проханням про коментар не відреагували.
Сусід №2: ексміністр із паспортом росіянина
Далі — дві ділянки, які у 2013 році в ексвласника збанкрутілого «Дельта Банку» Миколи Лагуна придбала Віра Литвиненко. Загальна їх площа — 1,45 гектара. Поряд із цими ділянками, уздовж берега, — 34 сотки комунальної землі, яку орендує Микола Білоконь.
Нижче один гектар, який раніше належав Білоконю, проте у 2021-му він перейшов у власність Петра Пальчика — ймовірно, колишнього працівника МВС.
Микола Білоконь очолював Міністерство внутрішніх справ України у 2003–2005 роках. У 2005-му, після перемоги Помаранчевої революції, він виїхав з країни, щоб уникнути кримінального переслідування, і відтоді живе в Росії — працював у тамтешньому Мін'юсті. За даними зі злитих російських баз, громадянство РФ Білоконь отримав ще у 2005 році.
Віра Литвиненко — його дружина.
На цих ділянках є будинок. У травні 2026-го на OLX з'явилось оголошення про його продаж: за нього й за 2,8 гектара продавець просив 2,5 мільйона доларів. Судячи з опублікованих фото, внутрішні роботи в будівлі не проведено.
З 2 червня згадані будинок та земля, окрім 34 соток комунальної, перейшли у власність Ганни Гречківської – дружини колишнього членаУ 2019-2022 роках. Вищої ради правосуддя Павла Гречківського.
Ганна Гречківська, почувши, що ми телефонуємо щодо землі в Українці, сказала, що зайнята й завершила розмову. На повторний дзвінок за цим номером кількома днями пізніше відповів чоловік, який, сказавши: «Тут такої немає», теж одразу припинив розмову. На наше повідомлення в месенджері з проханням прокоментувати купівлю землі біля Стугни не відповіли.
Актуальні номери телефонів ані Віри Литвиненко, ні Миколи Білоконя нам знайти не вдалося.
Петро Пальчик у телефонній розмові відповідати, чи купував землю саме в Миколи Білоконя, не захотів — але підтвердив, що вже її продав. На запитання, чи не пов'язано це з тим, що прокуратура витребувала землю в Медведчука, заперечив. Пояснив, що продав, бо «обстановка така, що будуватись не можна».
Сусід №3: з кіпрським корінням
За лісом, що нині у власності Ганни Гречківської, є приблизно 12,7 гектара нібито присадибних і сільськогосподарських земель, які, за кадастром, належать ТОВ «Укрінфоконсалт». У Реєстрі речових прав ця земля офіційно не зареєстрована — вона просто наявна в Держгеокадастрі. Але в Державному реєстрі речових прав згадано, що ділянка на 10 соток, яка поряд із береговою лінією, в 2005 році була під обтяженням через іпотеку ЗАТ «ФК "Динамо Київ"», що нині належить Ігорю Суркісу.
Товариство «Укрінфоконсалт» зареєстрували у 2004 році в Києві. Належить воно іншому ТОВ, а те — кіпрській компанії «Ренорм Лімітед», бенефіціари якої — Арон Майберг та троє його дітей. Майберг — український бізнесмен ізраїльського походження, який до 2023 року був співвласником Міжнародних авіаліній України разом з Ігорем Коломойським, а з 1994 по 2009 роки володів авіакомпанією «Аеросвіт».
«Укрінфоконсалт» на одній з цих ділянок із 2006 року володіє будинком площею понад 320 квадратних кілометрів.
Запитання про те, як ТОВ «Укрінфоконсалт» набуло у власність землю в Українці та чи повернуть її, якщо буде висунуто таку вимогу, ми залишили директорці фірми Наталії Кваші. Вона пообіцяла переадресувати запитання відповідальній особі. А наступного дня з її номера надійшло таке повідомлення:
«Усі земельні ділянки, що перебувають у власності підприємства, набуті відповідно до вимог законодавства України. Земельні ділянки, віднесені до земель лісового фонду, у власності підприємства відсутні. У своїй діяльності підприємство керується принципом законності та належним чином виконує всі законні вимоги, що до нього висуваються».
Сусід №4: родина завгоспа Кучми
Найбільша ділянка у масиві — на 3,7 гектара. Офіційно це теж «особисте селянське господарство», хоча на супутникових знімках — суцільний сосновий ліс.
Власниця ділянки — Ганна Дагаєва. Поряд — іще ділянки на її ім'я та ім'я, ймовірно, її сестри Тетяни Дагаєвої-Сідорової. Разом у власності родини щонайменше 7 гектарів. Також на цих землях розташовано зареєстровану на цих жінок нерухомість.
Батько сестер, Юрій Дагаєв, був начальником Державтоінспекції, яка вже ліквідована, заступником міністра внутрішніх справ і керівником Державного управління справами (ДУСі) за часів президентства Кучми. Помер у 2003 році.
Тетяна Дагаєва-Сідорова фігурує серед співвласників українського Piraeus Bank разом зі згаданим вище Миколою Білоконем.
Ганна Дагаєва до 2020 року працювала в Генпрокуратурі. На початку січня 2026-го медіа повідомили, що жінку знайшли мертвою у власній квартирі.
Ми зателефонували за номером Тетяни Дагаєвої-Сідорової, однак слухавку ніхто не взяв. Запитання про те, як вона та її сестра стали власницями 7 гектарів у лісі, ми надіслали за номером Тетяни у Viber. Жінка повідомлення прочитала, але не відповіла.
Сусід №5: ще один виходець із ДУСі
Між ділянками, що записані на фірму з кіпрськими власниками та на сестер Дагаєвих, — дві ділянки на 56 соток. Вони належать Сергію Діденку, який на своїй сторінці у Facebook пише, що в 1997-му брав участь у створенні спецпідрозділу «Кобра», працював у структурах МВС, а у 2000-му — в Державному управлінні справами.
Ще 25 соток рекреаційної землі на березі Стугни Сергій Діденко з 2021 року орендує в Української міської громади.
А частину землі, якою раніше володів, Діденко продав: 45 соток — Людмилі Костюченко і 25 соток — Сергію Андросюку.
Сергій Діденко на наш дзвінок і запитання про землю в Українці відповів: «Не знаю», — і поклав слухавку.
Людмила Костюченко після запитання про землю сказала, що не може це коментувати й завершила розмову.
Сергій Андросюк підтвердив, що придбав землю в Сергія Діденка. На запитання, чи відомо йому, як отримав землю Діденко, він відповів, що, ймовірно, це пов'язано з тим, що останній колись працював у ДУС. Андросюк додав, що коли він купував землю, не був зобов'язаний вивчати її історію і не знав, що ці землі можуть мати лісове призначення. Вважає себе добросовісним набувачем.
Сусід №6: донька міського голови Українки
Ліворуч від «садиби Медведчука» — три ділянки по 90 соток, оформлені на Анастасію Туренко, доньку чинного міського голови Українки Олександра Туренка. Державні акти на землю в неї з'явилися ще у 2010-му, а право власності в Реєстрі вона зафіксувала лише в 2025-му.
Як стало відомо з ухвали слідчого судді, ці ділянки виділили у 2008 році для селянського господарства трьом різним особам, які потім продали їх Анастасії Туренко.
Коли редакція надіслала запит до Української міської ради про те, хто саме виділяв усі згадані в цьому тексті ділянки в лісі біля Стугни, відповідь підписав Туренко: мовляв, рада не володіє інформацією про події до 2008 року, а опісля жодних рішень щодо цих земель не ухвалювала.
Це неправда. З Держгеокадастру редакція отримала іншу відповідь: у 2011 році саме Українська міська рада передала землю в приватну власність Миколі Білоконю, а у 2021-му здала в оренду землю Сергію Діденку.
Навіть більше, судячи з відповіді Держгеокадастру, документи щодо ділянок Анастасії Туренко (доньки міського голови Українки) вилучила Обухівська окружна прокуратура.
У Єдиному державному реєстрі судових рішень ми знайшли дві ухвали слідчого судді — за жовтень 2025-го і травень 2026-го, що стосуються розслідування шахрайства. Мова про ті самі землі Анастасії Туренко, частина яких належить ще й до водного фонду та прибережної захисної смуги.
Зв'язатися ні з Анастасією Туренко за її номером, зазначеним у Реєстрі як підприємиці, ні з її батьком Олександром Туренком не вдалося. За номером Олександра Туренка чоловік сказав, що ми помилились. Наші повідомлення обом у месенджерах залишились без відповідей.
Сусід №7: розуміє, що то ліс
Якщо дивитися на карту, то над земельними ділянками Анастасії Туренко є три інші ділянки. За документами, дві з них — землі сільськогосподарського призначення, третя — для будівництва. Загальна їхня площа — понад 1 гектар. Належить земля Оксані Джунь. Жінка успадкувала її від чоловіка в 2023-му. А Микола Джунь, як показує Державний реєстр речових прав, придбав ділянки в 2020 році.
Першою власницею цих ділянок у 2009-му стала Анна Мухіна. За даними з YouControl, підприємиця з таким іменем займається торгівлею, надає послуги перукарень та салонів краси, оренди нерухомості.
Ми зателефонували Оксані Джунь. Жінка каже, що на ділянках немає нерухомості, вони не загороджені й що вона розуміє, що то — ліс і берег річки, але вважає, що землю в її попереднього власника придбали згідно із законодавством України.
За даними супутників та лісівників, на згаданих ділянках таки ліс
Редакція розслідувань Суспільного звернулася до експертів «Української природоохоронної групи» — і вони допомогли нам встановити за супутниковими знімками, що землі навколо так званої садиби Медведчук переважно вкриті густим лісом: як у 2005 році, так і нині.
ДП «Ліси України» підтвердило письмово: територія, де зараз садиби та землі Колеснікова, Білоконя (які нещодавно придбала Гречківська), Дагаєвих, Діденка та його покупців, фірми «Укрінфоконсалт» накладаються на землі лісового фонду кварталів 49, 51 і 52 Обухівського лісництва. На 36 ділянок лісівники фізично не можуть потрапити, бо вони обгороджені парканами.
На основі матеріалів лісовпорядкування, які ми попросили в ДП «Ліси України», разом з експертами з «Української природоохоронної групи» ми встановили, що всі зазначені нами вище ділянки до 2003 року належали до лісових земель. А потім поступово в цьому масиві почали з'являтися «дірки» — території, які за розпорядженнями посадовців обласної та районної державних адміністрацій з лісового фонду вилучали.
Експерт «Української природоохоронної групи» Петро Тєстов коментує так:
– Згідно з перехідними положеннями Лісового кодексу, планово-картографічні матеріали лісовпорядкування є підтвердженням належності цих земель до лісу. Тут ми бачимо накладки земельних ділянок на ці матеріали. Відповідно, мова про незаконне використання земель лісогосподарського призначення.
На початку червня ми просили Київську обласну прокуратуру прокоментувати, чи належать сусідні із «садибою Медведчука» землі до лісових, а також чому позови подали лише щодо ділянок ТОВ «ІК "Спорт-Тур» і ТОВ «КУА "Мтір Ессетс Менеджмент"». Відповіді ми не отримали.
Натомість Обухівська окружна прокуратура, якій переслали наш запит з обласної, відповіла: функцію загального нагляду вона більше не здійснює, а запитувана нами інформація в них відсутня.
Втім, у листі згадали, що у 2025 році прокуратура таки подавала позови щодо захисту лісових земель в Обухівському районі — на загальну площу близько 40 гектарів. Чи стосуються вони описаних вище ділянок, не уточнили. Пошук за кадастровими номерами в Реєстрі судових рішень нічого не дав.
На пряме запитання, чи планує прокуратура повертати ці ділянки в державну власність, Обухівська окружна прокуратура відповіла так: вони вирішували питання щодо наявності підстав для вжиття заходів представницького характеру щодо зазначених у нашому зверненні ділянок, але «наразі такі підстави відсутні».
Закон Мазепи: чому ліс можуть не повернути державі
Експерт із земельного законодавства Георгій Могильний пояснює, чому інші ділянки, найімовірніше, так і залишаться у приватних руках:
– Там 10 років (строк звернення до суду. — Ред.) у разі, якщо зараз володіє добропорядний набувач. Прокуратура проскочила (з позовами щодо ділянок Медведчука. — Ред.), бо подавала їх до набрання чинності цим законом.
Йдеться про так званий закон Мазепи — зміни до Цивільного кодексу, внесені у 2025 році, що передбачають такі ключові норми:
- строк давності: держава або громада можуть вимагати витребування майна (земельних ділянок чи нерухомості) лише протягом 10 років із моменту його первинного відчуження.
- компенсація: якщо суд ухвалює рішення повернути ділянку державі, бюджет повинен компенсувати нинішньому власнику ринкову вартість цього майна (кошти вносяться на депозит суду до розгляду).
Ці зміни почали просувати після того, як ДБР затримало бізнесмена Ігоря Мазепу за будівництво котеджів поблизу Київської ГЕС. Закон набув чинності 9 квітня 2025 року.
Простими словами: якщо прокуратура не встигла подати позов до квітня 2025-го, а право власності першим набувачем зареєстровано більше 10 років тому, то повернути землю стає майже неможливо. Із Медведчуком прокуратура встигла. З рештою сусідів — ні.