16 жовтня премʼєр-міністр Угорщини Петер Мадяр і президент України Володимир Зеленський проведуть офіційну зустріч на полях саміту ЄС. Це перші їхні переговори відтоді як Мадяр очолив угорський уряд. Відтоді минуло вже пів року й лідери встигли поспілкуватися раніше – наприклад, на липневому саміті НАТО в Анкарі. Але то була коротка зустріч, яка мала сприяти підготовці повноцінних офіційних переговорів.
За кілька днів до зустрічі, 12 жовтня, Київ виконав одну з головних вимог, що заважала налагодженню комунікації з Будапештом. Верховна Рада ухвалила в цілому законопроєкт, який передбачає забезпечення освітніх прав корінних народів України та національних меншин. Це була умова для того, щоб Угорщина погодила відкриття двох наступних переговорних кластерів про вступ України до ЄС.
Розповідаємо, що відомо про домовленості України й Угорщини, чому Київ вирішив погодитися на умови Будапешта і як довгоочікувана зустріч лідерів змінює донедавна напружені відносини двох країн.
Перша причина. Відновлення діалогу
Ця зустріч — символічний знак відновлення співпраці між Україною та Угорщиною на найвищому рівні, чого в останні роки відверто бракувало.
Через тривалу кризу в українсько-угорських відносинах досі зустрічі лідерів країн були рідкістю. Зеленський та Орбан при нагоді зустрічалися на міжнародних самітах та подіях, як-от на інавгурації президента Аргентини Хавʼєра Мілея у грудні 2023 року. Однак офіційна двостороння зустріч за час від початку повномасштабного вторгнення була лише одна.
Орбан приїхав до України 2 липня 2024 року. Угорщина тоді якраз головувала в ЄС, і її лідер пояснив, що в пріоритеті — завдання економічно-політичного характеру. Втім, у пресслужбі премʼєра Угорщини тоді казали, що головною темою зустрічі були шляхи досягнення миру.
Одразу ж після Києва Орбан поїхав поговорити про мир до Москви, Пекіну і США. У Флориді він зустрівся з Дональдом Трампом, який тоді був ще кандидатом у президенти.
Орбан спробував ініціювати мирні перемовини, виступивши зі зручних для Москви позицій. Це розлютило керівників ЄС, і Єврокомісія тоді попросила комісарів не відвідувати Угорщину навіть неформально.
Вже у листопаді 2024-го Володимир Зеленський приїхав до Будапешта на саміт Європейської політичної спільноти, де наголосив, що «обійми з Путіним» не допоможуть наблизити мир. Той виступ обернувся скандалом, але не лише через заяви Зеленського. Як виявилося, їх вирізали з офіційного стріму заходу.
Передвиборча кампанія Віктора Орбана і його партії «Фідес» ґрунтувалась на тому, що нібито «Петер Мадяр — ставленик Володимира Зеленського, який буде вислуговуватися перед Києвом», зазначає Крістіан Шкіряк, голова громадської організації «Українські угорці».
«Тому я все ж сподіваюся, що ця зустріч, по-перше, розвіює міф про занадто велику проукраїнськість Петера Мадяра. По-друге, покаже, що є два сучасні проєвропейські політики. Просто один — у воюючій державі, а другий — у державі, яку виснажила пропутінська корумпована система», — додає Крістіан.
Друга причина: співпраця з європейських питань
По-друге, Україна та Угорщина потрібні одна одній, щоб вирішувати свої питання у взаєминах з ЄС. Києву важливо повністю розблокувати перемовини щодо вступу до Євросоюзу, адже саме Віктор Орбан не погоджувався відкрити для України переговорні кластери. Угорщині ж важливо розблокувати фінансову допомогу від ЄС.
«Гадаю, для України було важливішим укласти угоду [домовитися з Угорщиною про статус її нацменшини], ніж для Угорщини — через інтеграцію з ЄС. Та це було важливим і для Будапешта, тому що новий уряд хоче кращих відносин і з Польщею, і з деякими західноєвропейськими країнами, — зазначив Аттіла Демко, угорський експерт із геополітики та міжетнічних відносин з Університету державної служби Людовіка. — Втім, відчутніше час тиснув на Україну. Думаю, вдалося досягти компромісу, вигідного обом державам».
«Усього за три тижні ми досягли того, чого Віктор Орбан та його уряд не змогли досягти за 10 років», — казав Петер Мадяр, підбиваючи підсумки переговорів з українською стороною про права угорської меншини на Закарпатті у червні. Мадяр оголосив, що після «інтенсивних переговорів» Київ нарешті погодився втілити вимоги Будапешта щодо освіти, культури та мови. Одразу ж після цього Угорщина відкрила перший переговорний кластер для України.
Мадяр наголосив, що зобовʼязання, які бере на себе Україна щодо нацменшин, будуть внесені до плану дій України для вступу в ЄС.
Але щодо того, якою загалом має бути модель вступу України, він займає обережнішу позицію. «Угорщина й надалі виступає проти прискореного вступу до ЄС. Якщо Україні вдасться закрити всі 33 розділи про вступ протягом наступних 10-15 років, Угорщина підтримає вступ України за умови проведення юридично обов'язкового референдуму», — додав угорський премʼєр.
Зближення з Україною також вписується в контекст однієї з головних передвиборчих обіцянок Мадяра — відновлення контактів із Брюсселем, переконаний Саболч Вьорош, угорський журналіст та співзасновник медіа Válasz Online.
Головне питання — розблокування заморожених у ЄС коштів для Угорщини. Йдеться про понад 35 мільярдів євро, які Брюссель не надає Будапешту через занепокоєння корупцією та станом верховенства права в Угорщині.
Якраз після початку повномасштабного вторгнення РФ у 2022 році Європейська рада та Європейська комісія позбавили Угорщину коштів ЄС, а також коштів та позик для подолання наслідків пандемії COVID-19.
«Якщо пов'язати це з позицією угорського уряду, який проводив проросійську та антиукраїнську політику, перешкоджав членству України в ЄС та запровадженню санкцій [проти Росії], варто визнати: аби розморозити ці кошти, потрібно врегулювати відносини з Україною», — пояснює Вьорош.
Мадяр уже домовився про розблокування понад 16 мільярдів євро кредитів та допомоги від ЄС. Зокрема, 23 вересня Єврокомісія запропонувала скасувати фінансові обмеження, запроваджені у 2022 році, визнавши заходи угорського уряду, спрямовані на зміцнення верховенства права, достатніми.
На засіданні в Люксембурзі у вівторок Рада ЄС із загальних питань схвалила виділення Угорщині 4,2 мільярда євро з фондів згуртованості. Це рішення також скасовує обмеження, які перешкоджали участі угорських університетів, що функціонують у формі фондів, у програмах Erasmus+ та Horizon Europe.
Третя причина: відмова від негативного образу України
Відтепер можна очікувати, що в Угорщині більше не поширюватимуть дезінформацію щодо України та причин російської агресії.
Віктор Орбан у своїй риториці постійно використовував тему України, заявляючи, що Київ нібито втручався у вибори в Угорщині й загалом у життя країни. Відгуку в угорському суспільстві ця тема не знайшла, каже Саболч Вьорош. І після парламентських виборів в Угорщині в квітні цього року все змінилося.
«Ви б здивувалися, як вулиці Будапешта очистилися від білбордів із Зеленським. Більше немає жодного залякування. Як громадянин Угорщини можу сказати, що це вже справді важливий крок уперед», — ділиться він враженнями.
На його думку, дії попереднього уряду свідчили, що він «не мав жодного наміру укладати реальну угоду» з Україною. Як приклад Вьорош наводить вимогу про представництво угорської меншини у Верховній Раді, яку неможливо виконати під час воєнного стану, оскільки це потребує змін до Конституції України. Останні не можна вносити, доки триває війна.
Мадяр у своїх формулюваннях щодо російсько-української війни доволі чіткий. Ще на першій великій пресконференції в ролі премʼєра він наголосив: Україна є жертвою агресії, а якби йому колись зателефонував Путін, він би сказав йому «припинити вбивства і закінчити війну».
Четверта причина: закріплення домовленостей щодо угорської нацменшини
Петер Мадяр та Володимир Зеленський можуть офіційно визнати, що їхні країни загалом порозумілися щодо прав угорської меншини в Україні. Саме цю тему Віктор Орбан використовував як привід блокувати українську євроінтеграцію.
Головним каменем спотикання в українсько-угорських відносинах стало ухвалення Києвом Закону «Про освіту» у 2017-му. Він змінив підхід до мови навчання в українських школах. Незалежно від етнічного складу населення окремого населеного пункту, викладання у навчальних закладах мало відбуватися українською. Водночас представникам національних меншин закон гарантував право здобувати дошкільну та початкову освіту своєю мовою — одночасно з державною.
Будапешт сприйняв ті зміни як звуження прав національних меншин. Почався тривалий дипломатичний конфлікт. Угорщина, зокрема, почала блокувати співпрацю з Україною на рівні НАТО.
Аттіла Демко до 2018 року працював в угорському Міністерстві оборони. «Ми підтримували членство України в НАТО до 2017 року, доки не набув чинності закон про освіту. Це був кінець будь-якої співпраці, — каже він. — Я не думаю, що в Україні справді зрозуміли, наскільки це питання важливе для Угорщини».
За його словами, для угорців питання становища їхньої національної меншини в інших країнах має глибоке історичне підґрунтя і є дійсно чутливою темою. Після розпаду Австро-Угорщини та підписання Тріанонського договору в 1920-му Угорщина мусила віддати Закарпаття Чехословаччині. А після Другої світової війни багато угорців виявилися розпорошеними по сусідніх державах.
Як зазначає Андраш Рац, старший науковий співробітник Німецької ради з міжнародних відносин, після відновлення незалежності Угорщина в центр своєї зовнішньої політики помістила роботу з цими меншинами.
Для багатьох угорців річ не лише в тому, що 100-150 тисяч із них живуть на Закарпатті в Україні. Понад мільйон угорців проживають у Румунії, також майже пів мільйона — у Словаччині. Аттіла Демко наголошує, що для угорців території, де вони мешкають, є «історично втраченими».
«Є село, розділене між Україною та Словаччиною посередині, і території по обидва боки населені етнічними угорцями. Тоді етнічних угорців було 10 мільйонів, три мільйони опинилися у сусідніх країнах, нині таких угорців приблизно два мільйони. Якщо ми дозволимо статися в Україні тому, що у нас заберуть школи, а мова буде у вжитку хіба на кухні, а не на вулицях, не в офіційних установах — для угорського народу це буде катастрофою», — визнає Демко.
Водночас, уже з 2022 року з українського боку ситуація почала принципово змінюватися. Оскільки Європейська комісія визначила, що питання нацменшин є одним із критеріїв вступу України до ЄС, Україна почала оновлювати своє законодавство. Так, у грудні 2022-го Верховна Рада ухвалила Закон «Про національні меншини (спільноти) України», а за рік оновила його.
За словами Юлії Гришиної, народної депутатки України та співголови групи дружби з Угорщиною, цей закон повернув нацменшинам право навчатися рідною мовою одночасно з державною, розширив мовні права у медіа та рекламі, дозволив використовувати її в місцевому самоврядуванні.
У 2024 році ексміністр закордонних справ Угорщини Петер Сійярто презентував план з 11 пунктів, який мав би гарантувати захист прав угорської меншини на Закарпатті. Аби Будапешт погодився на вступ України в ЄС, Україна мала виконати всі його пункти. Серед положень документа — питання угорських шкіл. Будапешт вимагав скасувати умову про мінімальну кількість угорськомовних учнів для відкриття класів.
Угорська сторона також хотіла отримати дозвіл вважати угорськими школами ті заклади, де є лише один угорськомовний клас. Іще вона наполягала на тому, щоб угорським визнавали населений пункт, де представників нацменшини навіть менше за 10% населення. І вимагала зняти мовні обмеження для посадовців, тобто дозволити держслужбовцям, політикам та керівникам місцевого самоврядування не володіти державною мовою на обов'язковому рівні. Ще одна вимога цього типу — легалізація використання угорської в діловодстві.
Серед найбільш проблемних моментів у представленому Сійярто переліку була гарантія квотного представництва угорської меншини у Верховній Раді. У червні 2024-го українська сторона зазначила, що загалом готова імплементувати ці 11 пунктів, адаптувавши їх до європейських стандартів захисту прав національних меншин.
Утім, у наступні роки до реальних домовленостей щодо цих пунктів справа так і не дійшла. З 2025-го по квітень 2026 року Угорщина занурилась у виборчу кампанію. Україна стала надто токсичною темою для згадок.
«Сторони банально не могли дійти згоди щодо освітніх питань. Адже ми знаємо, що перші п'ять пунктів стосуються саме освіти. Відповідно, давайте будемо відвертими: це було просто завдання тримати Україну на гачку залежності від питання прав угорської національної меншини», — зауважує в розмові з Суспільним Крістіан Шкіряк.
Після приходу до влади Мадяра сторони домовилися щодо 10 пунктів із 11. І замість ультиматумів часів Орбана вони прийшли до взаємоприйнятних компромісів. За даними джерел Суспільного, єдиний пункт, щодо якого такого компромісу наразі немає, — це забезпечення квотного представництва угорської меншини в парламенті. Наразі цей аспект поза обговоренням через неможливість реалізувати його в умовах воєнного стану.
«Це була дуже добре відома умова, яку Будапешт усвідомлював як неможливу. Тож напруга могла затягнутися, а все українське питання могли використати як лейтмотив для виборчої кампанії», — каже Вьорош.
Як зауважувало DW, насправді чимало з вимог Угорщини, які були предметом переговорів з урядом Мадяра, вже й так працювали на практиці. Представники нацменшин могли навчатися рідною мовою аж до випускних іспитів. При цьому лише деякі предмети, як-от українська мова, українська література й історія України, викладалися українською.
Чілла Куртяк — етнічна угорка родом із Берегового, яка вже шість років мешкає в Будапешті. Вона пригадує: за 32 роки життя в рідному місті жодного разу утисків на мовному ґрунті не відчувала.
«Я й надалі зареєстрована в Україні за вулицею, яка названа на честь угорського письменника. Цю вулицю не перейменовано. І там паралельно з угорською назвою зазначено й назву українською, — каже Чілла. — Так само я мала змогу здобути освіту спеціаліста угорської філології, живучи в Україні. Тобто я вільно розмовляла серед своїх знайомих угорською мовою. Виняток — державні установи. [Але загалом] не було якихось жодних утисків чи відчуття меншовартості».
За її словами, після повернення на Закарпаття вона б хотіла також мати змогу спілкуватися угорською в державних органах влади на місцевому рівні. Україна вже закріпила це право законодавчо.
12 жовтня 2026-го Верховна Рада ухвалила в цілому законопроєкт «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення освітніх прав корінних народів України та осіб, які належать до національних меншин (спільнот) України». Цей документ передбачає можливість надання школам статусу закладу освіти нацменшини або корінного народу України. Такий статус може отримати школа, де понад 50% учнів навчаються мовою нацменшини – будь-якою офіційною мовою ЄС. Це стосується, зокрема, й угорської меншини.
Ще раніше, за даними «Європейської правди», вдалося дійти згоди щодо пункту про статус «традиційно угорської території». Сторони зійшлися на тому, що статус діятиме лише для тих адміністративних одиниць, де частка меншини — більша за 10%.
«Усе, що було в законі ["Про освіту"], залишається в законі. Узгодили радше технічні моменти, які дещо розширюють і уточнюють [права національних меншин]», — підсумовує зміни Крістіан Шкіряк.
Пʼята причина. Основа для розв'язання інших проблем
Завдяки зустрічі на найвищому рівні Україна та Угорщина можуть поглибити діалог щодо інших проблемних питань, зокрема й тих, що пов'язані з правами національної меншини.
«Ми досягли всеохопної угоди з Україною щодо розширення мовних, освітніх, культурних та політичних прав понад ста тисяч представників угорської меншини на Закарпатті», — заявив Петер Мадяр. Однак цифра, до якої він апелює, викликає питання: це дані перепису 2001 року. І нинішня реальна кількість угорців у регіоні вже давно може бути меншою, наголошує Чілла.
«100 тисяч мешканців, які представляють угорську національність, вже немає в усій Україні, не лише в Закарпатській області, — каже вона. — Це, орієнтовно, 50-60 тисяч людей, які відносять себе до угорської національності».
За словами Чілли, значна частина угорців залишила Закарпаття через війну. Але це була не єдина причина. «Дуже багато людей були, наприклад, гастарбайтерами за кордоном. У нас є багато релокованих компаній, і в них можна було б влаштувати на роботу людей після повернення цих бізнесів в Україну. Але жоден з 11 пунктів не містить згадок про те, як зацікавити мешканців Закарпаття повернутись».
Крістіан Шкіряк теж вважає, що потрібно провести новий перепис населення. «Для мене поки що ця відсотковість незрозуміла. Відверто кажучи, я не проти того, щоб висіли два дорожні знаки з назвою населеного пункту, навіть якщо там 9%, а не 10% представників угорської національної меншини. Для мене це є наше багатство, культурний спадок. І це те, що робить мій рідний регіон, Закарпаття, особливим», — каже він.
За його словами, загрози сепаратизму на Закарпатті немає. «У нас немає якихось кіл сепаратистськи налаштованих угорців, як би комусь це не хотілося подати. Утім, у нас є угорці, не інтегровані [в українське суспільство]. Для мене це більша проблема. Угорці, які абсолютно не впливають на рішення в нашій державі, тому що вони не знають, на жаль, української мови», — підсумовує Шкіряк.