Цього тижня на території Джамму і Кашмір — спірного між Індією та Пакистаном регіону — від нападу бойовиків загинули понад 20 туристів з Індії. За чверть століття це найбільша кількість жертв в цьому районі. Нью-Делі обмежило видання віз пакистанцям та перекрило потік ріки Інд — останнє Ісламабад розцінює як акт війни. Яка загалом історія відносин Індії та Пакистану і чому там майже 80 років не припиняються сутички — розповідає Суспільне.
Що сталося цього тижня
У вівторок, 22 квітня, озброєні люди відкрили вогонь по екскурсантах у гірському районі Пахалгам у Кашмірі (це історично спірна територія, але зараз її контролює Індія). Потрапити на Пахалгам можна лише пішки або верхи. І нині там — туристичний сезон. Відомо, що через стрілянину загинули 25 громадян Індії та один громадянин Непалу. Усі цивільні. У медіа розповідають з коментарів тих, хто вижив, що озброєні бойовики звинувачували деяких із жертв у підтримці прем'єр-міністра Індії Нарендри Моді.
Відповідальність за напад взяло на себе угруповання The Resistance Front (TRF) або "Фронт опору", яке Індія вважає терористами. Воно є філією пакистанської організації Lashkar-e-TaibaОсновною заявленою метою організації є об'єднання Кашміру з Пакистаном. TRF заявило, що атака була відповіддю на "демографічні зміни" в Кашмірі, зокрема на поселення там понад 85 000 "чужинців" після того, як Індія у 2019 році скасувала автономію Кашміру.
24 квітня поліція Кашміру назвала імена трьох підозрюваних, які ймовірно причетні до нападу. Двоє з них — громадяни Пакистану.
Реакція обох сторін
Індійський прем’єр Моді 23 квітня зібрав комітет з безпеки Кабінету міністрів, щоб обговорити напад, та заявив, що причетних до нього "притягнуть до відповідальності". Індія тимчасово припинила видавати нові візи для громадян Пакистану та скасувала видані раніше. Закрили й Аттарі-Вагах — основний сухопутний пункт пропуску між двома країнами. Ще Нью-Делі скоротило дипломатичні зв’язки з Ісламабадом: вислало з країни пакистанських радників з військових, військово-морських і повітряних питань.
Також Індія призупинила дію Індського водного договору 1960 року, який розподіляв водні ресурси між країнами. 24 квітня Нью-Делі перекрив потік води річки Інд, що прямує до Пакистану.
Пакистан засудив напад бойовиків, заперечив причетність до стрілянини та у відповідь на дії Індії оголосив про кілька контрзаходів: закрив повітряний простір для індійських перевізників, попросив виїхати всіх індійців, що мали спеціальні візи, скоротив чисельність дипломатичного персоналу Нью-Делі в Ісламабаді та призупинив з Індією торгівлю.
Також Пакистан пригрозив призупинити участь у Сімлській мирній угоді 1972 року, яку країни підписали після війни у 1971-му.
Як утворювалися Індія та Пакистан, звільнені від Британської імперії
Кашмір — спірна територія між Індією та Пакистаном уже близько 80 років. Колись весь індійський субконтинент був під владою британської корони й мав назву Британська Індія. Вона була етнічно, соціально та релігійно строката, але провідні дві віри визначили кордони сучасних Індії та Пакистану: 70% населення були індуїстами, ще десь 25% — мусульманами.
Після Другої світової війни королівство не мало ресурсів, аби забезпечувати колонію. Її незалежність анонсував 1946 року тодішній британський прем’єр Клемент Еттлі. В березні 1947-го в Британську Індію приїхав віцекороль Луїс Маунтбеттен, щоб підготувати землі до відділення. Тут готувались до цього сценарію — сформували мусульманський та індуїстський рухи за незалежність (Індійський національний конгрес і Мусульманську лігу). Маунтбеттен почав перемовини з обома спільнотами.
В процесі виникли складнощі — в індійській частині колонії половина земель належала понад 560 окремим князівствам. Їм можна було обратиБільшість не зберегла незалежність і приєднувалась за релігійним принципом: лишатись незалежними чи відійти до Індії чи Пакистану.
Зрештою у серпні 1947 року британський парламент ухвалив Акт про індійську незалежність. Землі розділилися на дві основні держави — індуїстську (фактично, Індія), і мусульманську — Пакистан, який поділявся на Західний та Східний (Бенгалію, вона згодом виокремиться як незалежний Бангладеш).
Три війни
Найскладніше виявилось у князівстві Кашмір (або Джамму і Кашмір). Тутешній правитель Раджа Харсінг довго думав, чи приєднуватись до якоїсь новоствореної держави, чи лишити землю незалежною. Він сам був індуїстом, а більшість місцевих були мусульманами. Врешті між індуїстами й мусульманами в цьому регіоні почалися сутички.
В жовтні 1947-го в Кашмір вторглися пакистанські бойовики, щоб допомогти мусульманам. Харсінг попросив втрутитися Індію, та ввела війська. Так почалася перша війна Пакистану та Індії. Переважали в наступах то одна, то друга сторона, але до кінця 1948 року війна зайшла в глухий кут. З 1 січня 1949 року за участі ООН сторони домовилися про припинення вогню. У Кашмірі мав пройти референдум, щоб визначити, хто саме контролюватиме територію. Він не відбувся і досі.
Друга війна між Пакистаном та Індією сталася у 1965 році. Не за Кашмір, а за пустелю на південному кордоні. Це теж спірна територія, але на неї не звертали уваги, аж поки в 1960-х там не знайшли нафту. Індія поступилась. Після цього Пакистан почав бойові дії й у Кашмірі. Їх припинили за посередництва США та СРСР. Як стверджує проєкт Good Times Bad Times, це було перше втручання двох наддержав у час Холодної війни в регіон Південної Азії. Переговори в узбецькій столиці Ташкенті завершилися в січні 1966 року. Обидві сторони відмовилися від територіальних претензій і вивели армії зі спірної території.
У 1971 році між Пакистаном та Індією почалася третя війна. Її передісторія наступна: за рік до війни на виборах в Пакистані перемогла партія зі сходу країни (з Бенгалії) — депресивного регіону, якому центр не прагнув передавати владу. Почалися протести. У відповідь Ісламабад почав на сході військову операцію "проти сепаратизму". Бенгальці попросили підтримки в Індії. Та погодилася. 3 грудня 1971 року Пакистан завдав удару по західному кордону Індії, що поклало початок повномасштабній війні. Ісламабад програв її за 13 днів. Частина території східного Пакистану відокремилася і стала країною Бангладеш.
У 1972 році Індія та Пакистан підписали Сімльську угоду. Вона встановила лінію контролю, яка розділила Кашмір на два адміністративні регіони.
Відносини між Індією і Пакистаном так і лишаються напруженими. Обидві країни — ядерні держави. Індія залишила гарні взаємини з Росією, Пакистан запартнерився з Китаєм. Ще у 1962 році КНР долучалася до спору про Кашмір — захопила частину прикордонних земель в регіоні, обґрунтовуючи це тим, що Британія колись незаконно відібрала їх в Імперії Цін. Китай також створив пакистанський економічний коридор — елемент ініціативи "Один пояс, один шлях".
Хоч і не такі масштабні, але сутички між країнами тривають з 1970-х. За ці десятиліття загинули десятки тисяч цивільних і військових з обох сторін. До прикладу, у 1999 році підтримувані Пакистаном повстанці та пакистанські солдати захопили індійські військові пости на висотах регіону Каргіл. Загинуло щонайменше 1000 людей. Бої припинилися після втручання США. У 2008 році пакистанська Lashkar-e-Taiba (яка і зараз взяла на себе відповідальність за стрілянину) вчинила теракт в індійському мегаполісі Мумбаї, загинули 166 людей.