Міністр оборони Пакистану Хаваджа Асіф заявив, що за інформацією розвідки, Індія готує атаки на важливі міста Пакистану.
Про це повідомляє UrduPoint.
За словами Асіфа, Індія націлиться на важливі міста Пакистану за допомогою "терористичних угруповань, яким постачає зброю".
Водночас міністр заявив, що не вважає, "що буде якийсь випадок для застосування ядерної зброї".
Він наголосив, що у Пакистану нема дефіциту неядерної зброї, яка "цілком дієва".
Асіф також прокоментував перекриття Індією потоку води річки Інд, що прямує до Пакистану.
"Якщо Індія розриває Водний договір Інду, то чому ми повинні продовжувати сидіти з Шимлійською угодою? Сьогодні Пакистан виграє менше від Шимлійської угоди, а Індія – більше. Згідно з Індським водним договором, будь-яка дамба, побудована Індією, перевірялася, але останні 15 років Індія не дозволяла їх перевіряти. Якщо Індія перекриє воду, це буде рівносильно (оголошенню, — ред.) війни", — сказав він.
Загострення ситуації між Індією і Пакистаном
Близько 14:50 22 квітня за місцевим часом група озброєних людей у військовій формі відкрила вогонь по туристах, які відпочивали в популярному гірському районі Кашмір. Медіа пишуть, що це був найсмертоносніший напад на мирне населення за останні роки в регіоні. Поліція повідомила, що загинули 25 індійців і один громадянин Непалу.
Пакистан засудив напад і заперечив свою причетність. Міністерство закордонних справ країни заявило, що воно "стурбоване втратою життів туристів". Пакистан заперечує причетність до нападу, але розкритикував дії Індії як "водну війну" та закрив повітряний простір і кордони.
Відповідальність за напад взяло на себе угруповання The Resistance Front (TRF) або "Фронт опору", яке вважається терористичною і є філією пакистанської організації Lashkar-e-Taiba. TRF заявило, що атака була відповіддю на "демографічні зміни" в Кашмірі, зокрема на поселення понад 85 000 "аутсайдерів" після скасування особливого статусу регіону в 2019 році.
24 квітня Індія перекрила потік води річки Інд, що прямує до Пакистану. Пакистанська влада заявила, що розцінює такі дії, як акт війни.
Договір про воду між Індією і Пакистаном
Договір про воду діяв навіть протягом індо-пакистанських воєн 1965 та 1971 років, конфлікту на льодовику Сіачен з 1984 по 2003 рік, а також під час Каргільского конфлікту 1999 року.
Згідно з ним, ріки, що починаються в Кашмірі, були розподілені порівну між Індією та Пакистаном. Джелам, Чинаб і, найголовніше, Інд дісталися Пакистану, і Індія не має права перекривати їхні русла. Натомість Індії залишилися Раві, Сатледж та Біас.
Для Пакистану річка Інд є головним джерелом води у країні, забезпечуючи зрошення 12 мільйонів гектарів землі через іригаційну мережу довжиною 65 тисяч кілометрів.
Очікується, що зупинення договору про води Інду серйозно вплине на Пакистан, оскільки річки, такі як Джелум, Ченаб, Раві, Беас і Сатледж, є основними джерелами води для країни. Вода з цих річок забезпечує потреби десятків мільйонів людей і використовується для сільського господарства, зрошення і питної води. Сільське господарство в Пакистані дуже залежить від цих водних ресурсів, адже це важлива частина економіки, яка забезпечує роботу більшості сільського населення.
Зазначається, що без достатньої кількості води можуть виникнути проблеми з врожаями, нестачею продовольства та економічною нестабільністю в сільських районах.
Тим часом Індія скаржиться на недостатність води з наявних рік, які забезпечують лише 20% об’єму, порівняно з 80% у Пакистану.