Хлопець у чорній футболці стоїть впритул до поліцейської стрічки і тримається за гілку бузку. За стрічкою — столичний будинок, в який 24 квітня близько пів на другу ночі влучила російська балістична ракета. За спиною хлопця — пару десятків інших підлітків, які чекають новин про свого друга Даню. Він ще під завалами разом з батьками — Олегом та Вікторією.
Підлітки сваряться з журналістами, бо не хочуть, аби їх знімали. Не дають коментарі, лише коротко пояснюють, що друга ще не діставали. Спостерігають, як рятувальники викидають з купи будівельного сміття, у яке перетворився будинок, рушники, ковдри, побутову техніку, штори.
— Він живий? — періодично звучить запитання в натовпі дітей. В чати їм приходять повідомлення про те, що когось ще дістали з-під завалів. Але це все ще не Даня.
Рятувальники зупиняють роботи і оголошують тишу, аби почути, чи є ще десь хтось живий. Територію обнюхують собаки. За кілька хвилин рятувальники продовжують пошуки. Один з них спускається з завалів і підходить до підлітків. Запитує у хлопця в чорній футболці прикмети його друга. Той описує зовнішність і татуювання. Рятувальник йде і натовпом знову шелестить одне запитання:
"Шо там? Він живий?"
— Дівчино, я не знаю, що вам сказати. Все як зазвичай: тривога, вибух, а тоді люди почали виходити. Хто зміг вийти, — говорить Ігор, один з мешканців будинку, який зміг вибратися з-під завалів самостійно. — Ніч, темрява, курява в будинку стояла ще години зо дві. Оце як жменю піску зараз підкинути над головою. Лопнула газова труба. Виходиш — голова крутиться тільки від цього.
Ігор та решта вцілілих мешканців шукали сусідів на крик. Так йому вдалося допомогти вибратися сусідові Олександру. Він стоїть поряд з Ігорем з перебинтованою рукою.
— Він крикнув, я почув. Я потім чув, як казали, що ще люди були. Але завали були такі, що їх нереально розібрати самому. Ніби знаєш, що тут диван має бути, а він вже валяється в іншому місці. Між домами стояла біла "Тойота", то її відкинуло аж під будинок. Вікна і двері летіли в центр дому. Перегородки в кімнатах між сусідами попадали. Просто місиво.
Ігор просить не лізти до Олександра з запитаннями. Вранці його дружину знайшли під завалами. Вона загинула. Олександр і сам поки не знає, що сказати і не розуміє, що буде далі. Чітко відповідає тільки на одне запитання про те, як звали дружину.
Її імʼя було Анна.
На дитячому майданчику біля зруйнованого будинку сидить Софія. Вона живе у домі поряд на другому поверсі. Щоб не сидіти на землі, Софія підклала собі кросівки сина, які забрала з його школи — сусіднього приміщення, де тепер працює штаб для постраждалих. Софія дивиться на свій балкон. Рятувальники викидають з нього пошкодженні віконні рами й скло.
— Вночі ми буди вдома. Проснулася від того, що вікно боляче вдарило по спині. Зараз фізично я вже майже ок. Ноги тільки порізані від скла. Тривогу і вибух ми не чули. Але вже після вибуху пішли з сином в бомбосховище.
Поки в будинок Софії не пускають. Таких будинків тут — з чорними дірами замість вікон і без даху — пів кварталу. Люди шикуються в чергу на дитячому майданчику, щоб отримати пластик і прикрити їх. Волонтери та мешканці виносять будівельне сміття з підʼїздів мішками. У штабі в школі не проштовхнутися крізь черги мешканців, що стоять за гуманітарною та матеріальною допомогою. Ще вчора тихий зелений квартал нині тріщить від звуків шиферу і дощок, які викидають просто під вікна будинків.
— Це п*хер, — говорить Софія, дивлячись на свій розбитий балкон. — Там люди загинули. Тут — в лікарню поїхали. Не боляче дивитися, як викидають твою квартиру. Боляче інше.
О четвертій годині дня рятувальники ДСНС повідомили, що з різними пораненнями до медиків звернулося 90 людей. Приблизно тоді ж оголосили, що кількість загиблих на той момент зросла до девʼяти.
17-річний Даня та його батьки Олег і Вікторія все ще були під завалами. Вранці рятувальники змогли дістати молодшу сестру Дані. Її відправили в лікарню. А сам він слухавку не брав і на повідомлення не відповідав.
Друзі шукали Даню. Розпитували волонтерів, рятувальників, поліцію.
— Ми надіємося всі, що він живий, хоча знаємо, що вже багато часу пройшло, — говорить Оксана, мама однієї з дівчат, що чекала на Даню разом з іншими підлітками.
Ближче до другої половини дня група підлітків розрослась. Близько пів сотні дітей ходило по периметру огородженої території, аж поки не сфокусувалися на одній точці — в провулку між двома найбільш пошкодженими будинками. Звідти було чітко видно, як на завалах рятувальники зосереджено розгрібають уламки в одній конкретній ділянці дому.
О 17 годині, десь за пʼятнадцять хвилин після того, як до друзів Дані підійшов рятувальник і запитав, як той виглядав, хтось сказав, що знайшли ще одне тіло. Родичів запросили на упізнання. Окрім Дані та молодшої дівчинки, яка у лікарні, в родині було ще двоє старших — брат та сестра.
Друзі Дані дізналися про загибель не одразу. Пару хвилин вони ще стояли та дивилися, як рятувальники продовжують працювати на завалах. А потім почалися дзвінки й повідомлення в месенджерах. І вулицю вкрив плач.
Приблизно за годину з-під завалів дістали батьків Дані. Вони також не вижили.
Кількість загиблих після нічного російського обстрілу в Києві станом на 18:00 зросла до 12 людей.