Від 2014-го росіяни проводять на захоплених територіях насильницьку паспортизацію. З початком повномасштабного вторгнення на державному рівні знову постала дискусія про те, брати чи не брати російські документи в окупації. Ця дилема стоїть і перед мешканцями захоплених територій. Окупаційна влада не нехтує погрозами, щоб примусити українців оформити російські паспорти. Суспільне розповідає, чим обертається відмова від них. Повна версія матеріалу — за посиланням.
З 2022-го росіяни почали роздавати на окупованих територіях Донбасу свої паспорти. Згодом стали робити це і в регіонах, захоплених вже під час повномасштабного вторгнення.
Цей процес супроводжували суперечливі заяви українських чиновників. Тодішня міністерка з питань реінтеграції ТОТ Ірина Верещук наголошувала, що документи не треба брати. Омбудсмен Дмитро Лубінець казав, що навпаки, паспорти можна отримувати, щоб вижити та дочекатися звільнення.
Пан Микола (імʼя змінене) пережив на Донеччині російське вторгнення та окупацію рідного міста у 2014-му. Чоловік бачив злочини росіян і готовий був розповідати про них у міжнародному суді. Але коли почалась повномасштабна війна, сказав доньці в трубку: "В мене більше немає сил. Я здаюся". А за декілька тижнів — помер.
Всі попередні роки війни він та його дружина Валентина (імʼя змінене) відмовлялися отримувати від окупантів будь-які документи. Після смерті Миколи жінка звернулася в місцеві окупаційні органи по свідоцтво про смерть чоловіка. Її запит задовольнили, хоч і просили показати російський паспорт. Щоправда, факт смерті на окупованій території все одно треба підтверджувати відповідно до українського законодавства.
Без російського паспорта пані Валентина трималася ще рік. Та на початку 2023-го, в черговий візит до місцевого відділення Пенсійного фонду, жінка почула на свою адресу погрози: "Якщо не отримаєте російський паспорт, вас позбавлять вкладів і виплат, у вас не буде ні пенсії, ні соціальної допомоги. Якщо захворієте, вас до лікарні не візьмуть, помрете вдома". Так, на десятий рік війни, Валентина вимушено стала громадянкою Росії.
Всі ці роки вона отримувала українську пенсію. До пандемії ковіду на окупованих територіях Донецької та Луганської областей існував так званий пенсійний туризм, коли раз на кілька місяців пенсіонери їздили в Бахмут чи Щастя, тоді ще не окуповані Росією, щоб зняти кошти з українських карток. "Навіть щирі сепаратисти їздили", — говорить донька пані Валентини.
Пенсійний туризм став на паузу з початком пандемії ковіду. Тоді окупаційна влада закрила пункти пропуску на підконтрольні Україні території. А у 2024-му Київ перестав нараховувати виплати деяким мешканцям захоплених територій.
Окупаційна влада, вже з огляду на наявність у пані Валентини російського паспорта, почала нараховувати їй пенсію — 12700 рублів на місяць (за поточним курсом НБУ — це трохи більше ніж 5500 гривень). А з липня 2023 року Мінсоцполітики розпочало ідентифікацію пенсіонерів на окупованих територіях. Валентина її пройшла і врешті їй знову почали нараховувати українську пенсію — 2823 гривні 33 копійки за місяць.
Доступ до української пенсії міг би стати непоганим бонусом, однак обміняти гривні в окупації можна тільки неофіційно, за заниженим курсом — 1:1. Роблять це через систему так званої "обналічкі": людина, яка має доступ до українського онлайн-банкінгу приймає на свій рахунок гривневий переказ, і пересилає суму в рублях вже з російської картки.
"Обналічкою" користується й Оксана з Чернігова (імʼя змінено). Її батьки-пенсіонери перебувають на окупованих територіях Запорізької області. "Кілька разів я потрапляла на фінансову перевірку, — говорить жінка. — Хочу зробити переказ, а мені дзвонять і просять покликати до телефона власника рахунку. Зрозуміло, я не можу цього зробити, бо власник в окупації. Тоді банк блокує мій доступ".
***
Донька пані Валентини в останню зустріч наживо передала матері збережені "на чорний день" долари: Я їй кажу: "Коли тобі не вистачає, береш 100 доларів, міняєш і купуєш ліки, продукти".
Батьки Оксани до останнього відмовлялися брати російський паспорт, але жінка називає це рішення "питанням життя і смерті" — без документа не можна отримати жодних адміністративних послуг, а медичну допомогу відмовляються надавати, навіть якщо пропонуєш лікарям гроші.
"Там "на підвал" можуть відправити, навіть якщо ти просто чимось не сподобався, не говорячи вже про відсутність паспорта", — говорить вона.
