Це була моя надія, мій син. Батько спецпризначенця, який загинув під Савур-Могилою

Це була моя надія, мій син. Батько спецпризначенця, який загинув під Савур-Могилою

Це була моя надія, мій син. Батько спецпризначенця, який загинув під Савур-Могилою Суспільне: Кропивницький

Кропивницький спецпризначенець Сергій Сєнчев у 2014 році пішов захищати незалежність України. Загинув того ж року від кульових та осколкових поранень, коли виносив пораненого товариша з палаючого бронетранспортера. Це сталось у бою за висоту Савур-Могила. Помер під час евакуації вертольотом до госпіталю.

Протягом тижня до 6 грудня – Дня Збройних сил України – Суспільне Кропивницький розповідає про військових Кіровоградської області, які служили або служать в українській армії. Це друга історія.

Олексій Сєнчев – колишній військовий. Нині йому 75 років. У селі Новопавлівка Кропивницького району живе сам. Кімнати у будинку завішані світлинами з рідними. Каже, це все його життя. “Це мій старший син – підполковник російської армії. З ним зв'язок обірвався. Ні я не можу через себе переступити, ні він. Чужі люди. А це синок який загинув. Полковник Збройних сил України”.

Молодший син після навчання в Донецькому військовому училищі, приїхав у Кропивницький. “Був замполітом роти, спортивний був. Кожного ранку пробіжки, заняття на перекладині – це все було для нього на першому плані. Він завжди був з людьми, з особовим складом”.

Олексій Сєнчев розповідає, коли служив в армії, за п'ять років до народження сина, стояв у почесній варті біля меморіалу на Савур-Могилі у Донецькій області. “Хіба я міг подумати про те, що ще ненароджений мій син загине тут від рук російських найманців”.

Сергій Сєнчев у 2012 році перевівся в 3-й полк спецпризначення на посаду заступника командира з особового складу. З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на Сході України. Пройшов бої за Слав'янськ, Краматорськ, Амвросіївку. “За моєю спиною Батьківщина, писав. Він усвідомлено поїхав її захищати у квітні, а у серпні загинув”.

Розповідає про останній телефонний дзвінок сина. Це було з третього на четверте в ніч. Близько 23-ї години дзвінок. "Папка, ти 50 років тому стояв у почесній варті на Савур-могилі. Ти пам'ятаєш, чи є там якісь бліндажі, укриття? Звідти б'ють сепари". Я йому декілька разів повторив, не лізь туди. На цьому розмова обірвалась”.

О 8-й ранку чоловік дізнався, що син загинув. Кожного дня він у мене перед очима. Я прокидаюсь вранці і говорю: "Сину, доброго ранку". Для мене це важко. Це дуже велика втрата. Я сам залишився – це була моя надія, мій син”.

Сергій Сєнчев похований на Алеї слави в Кропивницькому.

Читайте також

  • Реабілітуватись після поранення допоміг спорт. Історія ветерана з Кропивницького
  • Ветеран бойових дій з Кропивницького Іван Борщенко надіслав відео свого виступу на Ігри нескорених.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди