Трьом цуценятам, яких врятували у Чернігові зі смоляного озера, шукають домівку

Трьом цуценятам, яких врятували у Чернігові зі смоляного озера, шукають домівку

Трьом цуценятам, яких врятували у Чернігові зі смоляного озера, шукають домівку Суспільне: Чернігів

Їх виходили і тепер шукають домівку. Рафа, Бурштина і Копала дістали зі смоляного озера у Чернігові. Собак вилікували від інтоксикації у ветеринарно-стерилізаційному центрі «Крок до тварин». Зараз цуцики почуваються нормально і чекають на господарів.

Рафа, Бурштина і Копала врятували зі смоляного озера, що на території колишнього м’ясокомбінату. Першим, наприкінці вересня, туди потрапив Раф. Його врятували люди, що живуть поруч. За два тижні в озері опинилися ще двоє цуценят. Їх, усіх у смолі і знесилених, допомогли дістати зооволонтери.

Тоді собак відвезли до ветеринарно-стерилізаційного центру «Крок до тварин». Там протягом ночі їх відмивали, ставили крапельниці, робили уколи. Їхній стан був тяжким. Цуциків лікували три тижні.

Зараз цуцики почуваються нормально і шукають господарів. Ймовірно, усі вони – братики, каже Тетяна Діденко, адже схожі зовнішньо і приблизно однакового віку. Втім, характери у всіх – різні.

«Раф – такий хлопчик-мазунчик. Він буде дуже добре ладнати з власниками. Він дуже контактний, реагує непогано на чужих людей. Але він досить і спокійний при тому».
«Бурштин – домінантний. Він дуже ревнивий, коли ти підходиш погладити когось, він на всіх гарчить і відганяє, щоб гладили тільки його, бо він такий найкращий хлопчик».
«Копал – найспокійніший. Він боїться трошечки. Він непогано ладнає з людьми, але коли ти починаєш його брати, він може забиватися у куток, він боїться, нервується. Все-таки Копалу дісталося найбільше в плані здоров’я, він найбільше наковтався тієї хімічної сполуки».

Минулого тижня собак стерилізували. Згідно з правилами, якщо за 2 тижні їм не знаходять господарів чи перетримку, то мають випустити на місце, де знайшли.

«У них дуже гучна історія і ми сподіваємось, що ця гучна історія зіграє їм у плюс. Що те, що пережили ці тварини, змусить чиїсь серця забитися швидше і надати їм домівку, родину, допомогу», - каже Тетяна Діденко.

«У нас немає вибору – не вірити. Ми маємо вірити, що у них все буде добре. Просто тому що для чого тоді це все було?»

Читайте також:

"Доля Мальчика: у Новгороді-Сіверському продали останнього робочого коня з дитячого садка"

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди