У Дніпрі попрощалися з волонтеркою Людмилою Твердохліб

У Дніпрі попрощалися з волонтеркою Людмилою Твердохліб

У Дніпрі попрощалися з волонтеркою Людмилою Твердохліб Фото: Суспільне. Дніпро

У Дніпрі попрощалися з волонтеркою Людмилою Твердохліб. Їй був 91 рік, вона продавала трави і польові квіти, а на виручені гроші купували продукти для військових.

Бабуся пережила голод, радянські репресії, Другу світову. З 2015-го допомагала воїнам у куточку АТО на залізничному вокзалі та у шпиталі. Волонтерка Катерина Познякова каже, завжди пам’ятатимуть Людмилу за її добре серце і сильну любов до України.

У 2015 році бабуся Людмила стала приходити у Куточок для бійців АТО на залізничному вокзалі Дніпра. Вона спілкувалася з військовими, підтримувала і молилася за них. На вулицях просила допомоги у людей, продавала польові квіти, а потім за виручені гроші купляла продукти воїнам.

"Хочеться допомогти їм, хочеться хоч що-небудь зробить. Тому що вони наші діти. Вони діти України, значить і мої діти. Як би я могла стати орлицею, мала б крила. Я б полетіла, я би всіх захистила... боляче сильно. Знаю, що таке голод 33-го. Знаю, що таке репресії 37-38 років. Наша сім’я репресована, знищена. Знаю, що таке війна. То страшне діло. Знаю голод 47-го. Знаю, як нас обдирали, як у нас забирали", – говорить Людмила Твердохліб, волонтерка.

Бабусі Людмили не стало 24 жовтня. Попрощатися з нею прийшли її подруги –волонтерки. Катерина Познякова каже: знала Людмилу особисто, вона була українкою до глибини душі.

У Дніпрі попрощалися з волонтеркою Людмилою ТвердохлібФото: Суспільне. Дніпро

У Дніпрі попрощалися з волонтеркою Людмилою Твердохліб

"При тому, що вона була вже у дуже поважному віці, вона була при розумі. Вона декламувала вірші українські, вона знала напам’ять багато поем. Вона сама писала вірші. Вона дуже любила хлопців добровольців, саме добровольців з Правого Сектору. І вона завжди казала мені особисто, що якби не ці хлопці, то війну б ми програли. Дуже сумую за нею, царство небесне", – говорить Катерина Познякова, волонтерка, громадська активістка.

"Ця людина підтвердила, що незважаючи ні на що, якщо жити з Богом, а вона жила з Богом, можна подолати все і вершити великі справи", – говорить Дмитро Поворотний, капелан.

Останні три з половиною роки бабуся Людмила мешкала у вдови загиблого воїна Ганни Счасної. Ганна розповідає: у бабусі є донька, але відносин вони не підтримували. Тому доглядали її волонтерки. Сама Ганна займалася і похованням.

"Інсульт стався, 10 днів її полікували, і потім 9 днів вона ще вдома тихенько помирала. Я бачила, що їй було погано, але вона все рівно від ліків відмовлялася", – говорить Ганна Счасна, доглядала бабусю.

У Дніпрі попрощалися з волонтеркою Людмилою ТвердохлібФото: Суспільне. Дніпро

Ганна Счасна – доглядала бабусю

Ганна каже: бабуся багато розповідала про минуле, співала пісні. Останнім часом ходила до шпиталю – носила військовим ковбасу і яблука. Бо вважала це своїм обов’язком.

"Вона часто розповідала, що каже, сидить солдатик, голову охопив руками. А я підходжу, кажу: соколику, що з тобою? Голова болить після контузії. А вона каже: дозволь, я помолюся над тобою. Накладаю на нього руки, молюсь, молюсь. І він піднімає голову через якийсь час, каже: ой, бабусю, уже добре мені, дякую. Вона дуже добра була, дуже добра, дуже самотня. І така гонорова. Завжди приходила і казала: Аня, як я сумую, що Україна у нас така бідна, така бідна. І всі її рвуть на шматочки. От я буду це завжди пам’ятати", – говорить Ганна Счасна, доглядала бабусю.

Автори: Георгій Марков, Олексій Коренєв. Новини на Суспільному, Дніпро.

Читайте також

«Мудрий тесля». У Кривому Розі хлопчиків безкоштовно вчать майструвати. РЕПОРТАЖ

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди