Андрій Цвик, який проживав у Щербанівській ТГ на Полтавщині, пішов добровольцем на війну наприкінці 2022 року. Він був родом із Сумщини, кордон якої йому довелося обороняти під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Там він і загинув.
"Це людина була, яку я не зустрічала у своєму життя, кращого за нього немає. Я говорю, не як дружина, а як людина, яка спостерігала за ним усі 27 років", — розповідає про свого чоловіка вдова Ірина Цвик.
Чоловік Ірини Андрій Цвик був оператором-розвідником 117-ї бригади ТрО. Із 2014 року він займався волонтерством, а вже у грудні 2022 пішов добровольцем на фронт. Коли почалося повномасштабне вторгнення, Андрія не мобілізували, розповіла його дружина.
"Він зупинився на блок-посту в Охтирці, сам попросив повістку. Сам прийшов із цією повісткою у військкомат. Сказав, що якщо ви мене не призвете, то я піду іншим шляхом. Я піду або в Полтаві, або в Сумах, але я буду на фронті", — продовжила Ірина Цвик.
Із 28 грудня 2022 року чоловік був на кордоні на Сумщині. За словами Ірини, зідзвонювалися із чоловіком щодня. Та 3 листопада 2023 року цього не сталося. 42-річний Андрій того дня загинув у бою з окупантами.
"Мені дуже важко. Загинув він у селі Порозок Краснопільського району. Він був на бойовому завданні. Їх чекала група ДРГ, які проникли на нашу територію. Обстріляли машину, йшов бій. Три дні ворог не підпускав побратимів мого чоловіка, щоб забрати їхні тіла", — розповіла дружина полеглого добровольця Ірина Цвик.
Поховати Андрія Цвика змогли тільки на п’ятий день після загибелі. Останні 10 років до повномасштабного вторгнення він працював у Полтаві, був менеджером з логістики, розповідає Ірина Цвик. У них лишилося двоє дітей.
"Коли він приїжджав, і ми разом сім'єю сідали і грали в карти, у різні ігри, розмовляли, дивилися кіно. Щоб всі знали, що він був, він є і завжди буде в моєму серці", — додала донька добровольця Софія Цвик.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
