Соцпрацівниці Краснопільської громади працюють під обстрілами — за кілька кілометрів від кордону з Росією. Попри це змінювати роботу не збираються. Чому лишаються працювати та про свої робочі будні — розповіли Суспільному.
"Ми йдемо – у нас прикордонна зона, 7 кілометрів – і нам страшно, бо дуже багато стріляють, дуже багато в нас пошкоджених будинків, де люди навіть постраждали. Страшно, ну робити треба, нас чекають", - говорить соціальна працівниця Галина Токар.
Галина Токар працює в одному з прикордонних населених пунктів Краснопільської громади. Її робота — приносити продукти, ліки, воду, платити за комунальні послуги, оформлювати субсидії. Вона – соцпрацівниця, допомагає одиноким людям, яким за 80.
"Люба погода — сніг, дощ, сонце – ми працюємо. Хоч стріляють, нам страшно, ну ми йдем, люди чекають, хліба чекають, води чекають, нас чекають, щоб розпитати: що, де, як, щоб отримати інформацію. Це їм потрібно дуже", – пояснює жінка.
В пані Галини – 10 підопічних, є люди з інвалідністю. За її словами, дехто не в змозі займатися побутовими справами, тому допомагає і печі топити, і купатися, і приготувати їжу. Всі чекають не тільки допомоги, а й підтримки, додає соцпрацівниця. Також зізнається, що подобається бути корисною, тому роботу міняти не хоче, попри небезпеку. Її колега Наталія Коритник вважає, що створена для цієї роботи.
"Я ось недавно виїжджала на два тижні, просиділа, а все одно тягне, все одно хочеться на роботу, підопічні дзвонять: "А де ти, а коли ти приїдеш?". Вони привикли до нас, другі називають "дочечка". Як рідні вже ми їм. Мені всіх жалко, допомагаю їм, вони порадять щось чи про свої проблеми розкажуть, як своїм вже все розказують", – каже Наталія Коритник.
Обидві жінки працюють у відділенні допомоги вдома Краснопільського центру надання соціальних послуг. 37 співробітниць відділення обслуговують 350 людей в усіх населених пунктах громади, в тому числі у 5-кілометровій зоні, розповідає керівниця центру.
"Робота дуже небезпечна, вже ж в області кілька соціальних працівників загинули під час виконання своїх обов’язків. Люди не відмовляються — їздять і працюють. В Грабовському в нас обслуговуються люди, Славгород, Порозок, Рясне – 5-кілометрова зона. Бувають випадки, коли під час обстрілу соціальний працівник їде на роботу. Починається обстріл, і обстріл близько, вона падає, велосипед в одну сторону вулиці, вона на другу сторону, впала під лавочку. Дзвонить своїй підопічній, говорить: "Відчиніть, бабусю, хвірточку". Бабуся недочуває і каже: "Купляй, купляй хліба, дитино". Люди налякані, хвірточки замкнені", – розповідає директорка Центру надання соціальних послуг Краснопільської селищної ради Олена Лавріненко.
Окреме відділення центру відповідає за допомогу, яка потребує фізичної сили, додає пані Олена.
"Ще в нас є відділення натуральної допомоги, де два соціальних працівники косять, рубають, пиляють, розчищають сніг, підносять воду. В цьому відділенні в нас обслуговується близько 400 людей", – зазначає Олена Лавріненко.
За її словами, від початку вторгнення кількість самотніх людей похилого віку збільшилася, в тому числі за рахунок тих, чиї рідні виїхали у безпечніше місце.
Читайте Суспільне у Telegram
Долучайтесь до нашої спільноти у Viber
Підписуйтеся на наш Instagram
