П'ятеро жительок Баранівки готують домашні страви для воїнів Збройних сил України — їжу пакують у трилітрові та п'ятилітрові відерця і передають військовим через волонтерів. Рекордом для волонтерок є 130 відерець різних страв, приготованих за один раз.
Наталя Грицай з перших днів повномасштабного вторгнення допомагає Збройним силам України. Жінка готує домашню їжу, а волонтери передають її захисникам на передову. Спершу готувала для територіальної оборони, потім прочитала в інтернеті, що волонтерська майстерня потребує допомоги.
"Блокпости розібрали, я в інтернеті прочитала, що в "Майстерні "Зігрій захисника" потребують робочих рук. Кажу до дівчат, до подружок: "Пішли. Побачимо". То як ми прийшли, то там сітки в’язали дівчата. А кухні не було там. Тому робили сухпайки, енергетичні батончики", — розповідає Наталія.
Зараз Наталя Грицай готує на власній кухні. Інгредієнти для страв привозять волонтери та односельчани. Допомагають Наталі Грицай сусідки. Галина Олійник – помічниця жінки. Жінка говорить, що не могла лишатися осторонь, бо її син і чоловік теж захищають Україну.
"Хлопці чекають. Чекають наших волонтерів з їжею. Вони чекають того тепла. Ми робимо все це: готуємо, щоб вони відчули, що це домашнє. Вони це знають і розуміють, що про них ніхто не забув і за них хтось дбає", — каже Галина.
Меню різноманітне – налисники, зрази, котлети, печиво. Відправляють їжу у трилітрових і п’ятилітрових відерцях.
За словами Наталі Грицай, найбільша кількість їжі, яку приготували за один раз – 130 відерець. Взимку простіше, бо їжа не так швидко псується.
"Зараз зима, то не псується, — каже Наталія. — Влітку як передавали, то в нас є свій спосіб, і все доходить. То великий секрет, не можна казати. Все доходить — довозять волонтери, і хлопці звітують, що все є. І в останній день готується. Влітку ми так не робимо. Зараз зима, то ми три дні готуємо, бо треба ж підготувати все, начистити".
Волонтери звітують перед жінками, а захисники надсилають подяки через месенджери.
"Як паски пекли минулоріч, то теж давали звіт, що отримали ці паски. Вони плачуть, і ми плачемо. Приємно, що воно доставляється нашими волонтерами, і наші воїни не голодні. Я-то завжди кажу так: "Дівчата, після Перемоги хлопці поприходять усі нежонаті. Ми їх поженимо і будемо їм короваї пекти", — говорить волонтерка.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
