Від розвідника на кордоні Криму — до героя, який вижив після оточення та отримав 9 ворожих куль. Усе це на передовій російсько-української війни пережив ветеран Богдан Копчатов. В інтерв'ю Суспільному боєць розповів про "катастрофічну" нерівність сил, відсутність підготовки до вторгнення та героїзм українських військових.
Перед початком повномасштабного вторгнення Богдан Копчатов перебував на Кримському кордоні, де проходили військові навчання.
За словами бійця, 24 лютого 2022 року з Криму на материкову територію України наступали 25 тисяч солдатів російської армії, тоді як з української сторони на адмінмежі було лише 500. Підготовки до вторгнення на напрямку, де перебував ексрозвідник, не проводилось — усі наради відбувались лише "на папері".
"На нашому напрямку не відбувалося ні підготовки, нічого. Проводилися наради, злагодження на папері, а по факту нічого не відбувалося. Тому дивує, що всі кажуть за швидку окупацію півдня, але чомусь ніхто не згадує швидку окупацію північного напрямку, — сказав військовий.
Російські війська досить швидко окупували лівий берег Херсонщини, бо у них була велика кількість військ, перевага в авіації, артилерії, тоді як на нашому напрямку артилерії взагалі не було, бо вона була перекинута на оборону столиці. У нас було 500 людей, а у них — 25 тисяч".
Як розповів ексрозвідник, він особисто бачив, що ЧонгарЧонгар — село у Генічеській міській громаді Генічеського району Херсонської області, на півострові Чонгар, є найбільшим населеним пунктом півострова й останнім селом на автошляху міжнародного значення М18E105 перед Чонгарським мостом до Автономної Республіки Крим. був замінований, але система у кризовий момент не здетонувала.
"На мою думку, є два варіанти, чому не здетонувала вибухівка. Або це зайшли російські диверсанти й обрізали проводи, або під час артпідготовки російського наступу з вибухами артилерії порвало дроти", — розповів боєць.
У той день за кілька годин він разом з підрозділом потрапив в оточення окупантів, котрі затиснули українських військових в кільце і контролювали всі дороги на лівобережжі Херсонщини. На щастя, вийти з оперативного оточення вдалося без втрат.
"Я рухався в напрямку Каховського мосту, але мені написали керівники, щоб я з'їжджав з дороги, бо вона вже не наша. Я розумів, що противник уже перерізав цю дорогу. Ми їдемо, і я одночасно тримаю планшет з картою, і намагаємося кудись виїхати, але куди б не під'їжджали — натикалися на російські блокпости. Після того, як повечоріло, я заїхав на командний пункт командувача угрупування військ і сказав: "Щоб вийти живими — потрібно виходити вже". Ми зібралися в одну колону, і я спробував поїхати на Енергодар вночі, й у нас вийшло, — розповів боєць.
Було страшно, але відчуття відповідальності за людей покривало цю боязнь. Я не міг показувати, що я боюсь, бо за мною були люди. Якщо командир боїться, то що вже казати. Це посіяло б паніку".
За кілька днів у Василівці (Запорізька область) боєць разом з побратимами на автівці потрапив у засідку окупантів. Водій загинув одразу. Троє українців прийняли бій. Богдан Копчатов під час перестрілки отримав 9 куль. Одна куля влучила в голову.
"Якщо говорити просто, то на відстані п'яти метрів — купа людей один по одному стріляють з автоматів і хто кого переживе. Ми троє були всі поранені. У мене було дев'ять куль, у моїх підлеглих побратимів — по п'ять куль у кожного. У противника було 10-12 людей, але ми завдали їм втрат, і вони відступили, — розповів Богдан Копчатов.
Першу кулю я отримав у лікоть, і перестала працювати рука. Ще одна потрапила в стегно, перебила кістку, і я впав. А так то по мені просто пронизували кулі, і я як у блокбастері був, проходили кулі, й в голову поранення я навіть не відчув. Про це дізнався тільки в госпіталі, коли мені дали телефон і я побачив нитки на лобі".
За словами військового, коли через нього проходили кулі було відчуття, що він помирає.
"У народі є приклади, що, коли людина помирає, то вона думає про кохання, родину чи інше. У мене такого не було, у мене була лише одна думка, що я прожив, як чоловік, і помираю, як чоловік, з автоматом в руці", — сказав ексрозвідник.
Нині військовий пройшов реабілітацію і викладає в рідному Брацлаві предмет "Захист України", на якому ділиться зі школярами своїм бойовим досвідом та прикладами з війни. Радіє, що серед дітлахів рівень патріотизму істотно зріс, Росія у дітей асоціюється виключно зі злом.
"Коли я навчався в школі, то у мене цей предмет викладав вчитель фізичного виховання. Ми нічого не вчили. У наш час військово-патріотичному вихованню молоді потрібно виділяти більшу частину навчального часу. Я викладаю виключно на власному досвіді, мого підрозділу, побратимів. Постійно проводжу приклади з АТО, "повномасштабки", — розповів Богдан Копчатов.
Найбільше в тилу ветерана хвилюють ухилянти та недбале ставлення до війни. Богдан каже, що на війні втратив 70% своїх рідних та друзів. Він переконаний, що нині всі чоловіки та жінки мають жити війною. За словами бійця, воювати будуть ще наші діти, тому потрібно розуміти, що ця війна триватиме ще довго.
"У мене є товариш, в якого три дитини. Він воював з 2014 року. Перед повномасштабним вторгненням звільнився і поїхав у Європу. 23 лютого 2022 року він приїжджає назад, бо бачить, що йде наступ і буде війна. Йде в армію і воює, через що ледь не розлучився з дружиною. Я вважаю, що кожен адекватний українець має жити думками про війну", — зазначив боєць.
Військовий повністю підтримує ідеї щодо санкцій проти ухилянтів, бо переконаний, що тільки так їх можна примусити мобілізуватися.
"На мою думку, це єдиний метод призвати їх в армію. У мене є знайомий, який потрапив на війну після 15 повістки. Він їх отримував і викидав. А якщо накладати санкції, обмежувати в різних галузях, тоді буде простіше", — сказав військовий.
За словами Богдана Копчатова, кожна війна завершується перемовинами, але питання в тому, хто їх диктуватиме. Військовий каже, що у цій війні, на жаль, воюватимуть ще його діти.
"Жодне поняття перемоги не поверне мені близьких, що загинули на війні", — підсумував військовий.
