Жителька Семенівки Любов Макаренко свій приватний будинок перетворила на неофіційний притулок для бездомних тварин. Під російськими обстрілами жінка возить собакам корм та ховається з ними у погребі, коли прилітає десь поруч. Собак, каже жінка, в місті побільшало через те, що обстрілюваний Росією центр громади покидають люди. На утримання тварин жінка витрачає всю свою вчительську зарплату.
У домогосподарстві жінки тепер живе 25 собак. Всі вони безпритульні. Вона підібрала їх, надала їжу, догляд і прихисток.
"В мене ще один інвалід (мова про собаку, — ред.). Він падав від виснаження, голоду, холоду. Я йому кажу: «Пішли додому зі мною». Він пішов зі мною до школи. Я виходжу, він на сходах сидить. Я кажу: «Раз так, пішли тоді додому». Дійшов до двору. Спочатку заходити боявся, потім зайшов. Так і залишився".
Перетримує собак і шукає нових господарів
Опікуватись безпритульними собаками Семенівки жінка почала сім років тому. За цей час, каже, прилаштувала близько пів тисячі тварин. Тут живуть ті, кому господарів знайти не вдалось. Від деяких відмовились повторно.
"Всі такі, що нікому не потрібні. Рада (собака, — ред.) у баби жила три роки. Я її віддала у 2017 році – через три роки привела назад. Вона сказала, що в неї (собака, — ред.) всіх курей поїла. А я кажу: «Ви її годуєте?» У собаки ребра світились. Вона: «А що не видно?» Сказала, щоб дали їй другу собаку".
Знаходити тваринам господарів, каже, тепер стало важче. Через постійні обстріли люди їдуть з Семенівки. Місто за 10 кілометрів від кордону з Росією, — сюди долітають артилерійські снаряди. Місяць тому влучання було по території підприємства, що через паркан від притулку.
"Кажуть, що собака, це останній ангел, який спустився з небес за людьми. Мабуть, Бог їх і зберіг. Мені люди подзвонили, що там біля вашого двору, ідіть подивіться. Коли все затихло, я кажу чоловікові, йди подивись, бо може й хати вже нема, може й у нас горить. Він пішов, побачив, сказав, що всі собаки живі. Це була найбільша для мене радість".
Як жінка доглядає за тваринами
Любов приходить до притулку кілька разів на день: прибирати, лікувати, годувати.
"У мене з транспорту є дві руки, дві ноги, тачка-кравчучка. У минулий четвер (21 грудня, — ред.) я везла на собі корм. Снігу по коліна, а зверху ще летить, свистить. А мені ж треба привезти, їх же ж треба годувати. Я вже думала чи кидати ту тачку, чи куди лягати: під стовп, чи під дерево. Ледь сюди дійшла (до притулку, — ред.). А вони: Рада, Аза, Шела плачуть, так боялися".
Всіх собак Любов стерилізувала, возила їх за 100 кілометрів до Шостки. Найбільш агресивні — на ланцюзі, їх періодично жінка відпускає погуляти.
"Трей — собака бійцівська, напівкровка. Цього собаку, знайома мені розповіла, що у її знайомих живе собака, що хазяйка з ним уже не може впоратись, а син його б’є, шукає де його приспати. Забрала я, нікому ж він не потрібен, кому не пропонувала, ніхто не хоче, це такий собака, потрібно, щоб жив один у сім’ї, щоб ні котів, ні собак не було, бо він всіх передушить. А так він лагідний, хороший".
Любов Макаренко – вчителька у музичній школі. Вся її зарплата, 8 000 гривень на місяць, йде на утримання тварин.
"Це все моїм коштом – вся моя зарплата. За що живу – з кредитної картки, 25 000 гривень боргу, його треба погашати. Середній бюджет з кормами, – 2 000 гривень на тиждень було раніше, тепер і їх не вистачає".
Кашу варить, коли закінчується корм. М'ясо у раціоні постійно. У кожної собаки своя будка, або місце у нежилій хаті. Цього року для собак, що в будках, не вистачає соломи. Жінка розповідає, фермерам, які допомагали підстилкою раніше, через війну, не до цього.
Любов з чоловіком живе через квартал у п’ятиповерхівці. Там тримають трьох собак і 15 котів. Тварин, що живуть у квартирі, Макаренки теж забрали з вулиці. Поки Любов залишається єдиною зооволонтеркою в прикордонній Семенівці. Жінка каже, думала відкрити офіційний притулок для тварин, але поки необхідної підтримки для цього не має.
Підписуйтесь на Суспільне Чернігів і на інших платформах: Telegram, Facebook, Viber, YouTube.
