6 років справляють волонтери із Полтави. Себе називають "Хенд-мейд для армії руками небайдужих полтавок". А з’явилася ця група 13 вересня 2014. До їхньої річниці Суспільне підготувало матеріал про волонтерів із Полтави.
"Хенд-мейд для армії" – хто це?
У волонтерській групі "Хенд-мейд для армії руками небайдужих полтавок" приблизно три десятки людей. Працюють без вихідних, але у вільний від основної роботи час.
Ріжуть тканину, плетуть та шиють у своєму «штабі». Іноді це роблять і вдома, а потім приносять усе на базу.
Полтавка Олена Терник у волонтерській групі майже від самого початку. Говорить: "Почула і прийшла. Ми плели тоді як: кожен нарізає, бере і вплітає. Я вирішила, що треба організувати працю. Сіла і почала рвати, а дівчата вплітають. Тепер у нас група "нарізальниць", а інші вплітають".
Волонтери не часто збираються разом. Приходять, коли трапляється вільна хвилина, каже Тетяна Сігіда. Тому буває, що одночасно сітку плете кілька людей, а іноді – лише хтось один. Проте кожен робить свій вклад у спільну справу.
Маскувальне спорядження: "секрети" плетіння
Одне із основних занять волонтерів – виготовлення маскувального спорядження. Це сітки, кікімори та маскувальні костюми.
Плетуть усе зі старого одягу та тканин, які приносять полтавці. Першу ж сітку сплели у вересні 2014. Волонтерка Олена Терник розповідає: "Коли починали, ми не знали нічого. В Інтернеті пишуть – 40 сантиметрів. Думаю, що ж тих 40 сантиметрів (довжина смужки тканини для плетіння сітки – ред.). Стали ми по метру, півтора різати".
Нині у кожного своє заняття: спочатку тканину фарбують (якщо не підходить її колір), потім ріжуть на смужки, кріплять сітку-основу, а лише після цього починають вплітати стрічки.
"Не складно плести. Закріплюється стрічка. Проводиться всіма переплетіннями основи. Щоб вона не висіла, не зачіплювалася. А для того, щоб вона була більш природною, треба підібрати колір. Стрічка не повинна іти рівно, вона іде зигзагами", – розповідає волонтерка Світлана Вяткіна.
Волонтерки мають власну традицію – на кожній новій сітці спочатку виплітають серце. Коли це роблять, то читають молитву. Уже готові вироби складають і пакують в мішки.
"Накрийте сина": кому відправляють?
Маскувальне обмундирування, одяг, подушки та інше роблять на замовлення українських військових.
"Відправляємо ми на схід. Це і Луганська область, і Донецька область. Це і добровольчі батальйони, і підрозділи ЗСУ. Там, де небезпечно, – потрібні сітки", – говорить Тетяна Сігіда.
Зазвичай формують чергу, бо замовлень мають на кілька місяців наперед.
Волонтерка Наталія Доля каже: "Нам дзвонять мами і просять «накрити сина». Я на фотографіях бачу, що автівки прикриті гілками. Звичайно, соромно сидіти вдома і не допомагати їм".
Усе, що підготують, надсилають поштою.
Кілометри сіток: скільки відправили на фронт?
За 6 років своєї роботи "Хенд-мейд для армії руками небайдужих полтавок" допомогли не одній сотні військових.
На фронт відправили приблизно 5,5 гектарів маскувальних сіток. А це понад 5 футбольних полів або килимок, шириною в 1 метр і довжиною 55 кілометрів. Такі цифри називає волонтерка Тетяна Сігіда.
За її словами, 2015 року міністерство оборони для української армії закуповувало маскувальні сітки по майже 97 гривень за квадратний метр. А отже полтавські волонтери за 6 років безплатно сплели цього спорядження щонайменше на 5 мільйонів гривень. А маскувальних костюмів та кікімор – приблизно на 1,5 мільйони за ринковою ціною, каже Тетяна Сігіда.
Крім зробленого власноруч, військовим відправляють і те, що приносять полтавці. Це ковдри, одяг, консервація, смаколики та ліки. Також військовим передавали генератори, буржуйки та ноутбуки.
Натомість – отримують від них фотозвіти та слова вдячності.
