На Тернопільщині в Іванівській громаді чотири школи опалюються твердим паливом. Це торфобрикети, брикети зі соломи та дрова. Таким чином економлять 50 відсотків коштів на опаленні. Поставили твердопаливні котли 9 років тому.
Про це Суспільному розповів голова Іванівської громади Руслан Шафранович.
В Іванівці заклад середньої освіти І-ІІІ ступенів, опалюють твердим паливом. Для цього використовують два твердопаливних котли на 80 кіловатів.
"Котли мають вентилятори наддуву. Відкриваємо зверху, закидаємо паливо, тоді закриваємо і включаємо, велика кількість повітря роздувається, воно швидко горить і дає високу температуру. Автоматика відрегульована так, що може дати температуру до 85 градусів. Нам не потрібна така висока температура, то ми тримаємо до 60-65 градусів", — говорить кочегар Василь Коханський.
Директорка школи Ганна Калініченко розповіла, в одному приміщенні об’єднані школа та дитячий садок. Опалюють торфобрикетами та солом’яними брикетами, а ще використовують дрова, які заготовляють працівники школи.
"Максимально ми використовували по 20 тонн, 650 кілограмів ми використали від 17 жовтня по 1 листопада. Ми можемо відкоригувати, додати більше тепла, адже були такі моменти, що коли палили газом, що газу не бувало, перекривали, чи ремонти, а зараз ми собі ні від кого незалежні".
В Іванівській школі навчається 105 дітей. Учень шостого класу Володимир Воробець говорить, що в школі тепло.
Школа загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів села Ілавче також об’єднана з дитячим садком. За один опалювальний сезон використовують до 70 тонн торфобрикетів.
"Приблизно йде півтонни на опалення, можливо менше, все залежить від температури. Зараз, наприклад, менше йде, то немає потреби, щоб вночі опалювати, то ми економимо, можемо інколи обійтися і 200 кілограмами, якщо одним котлом опалюємо", — розповів директор школи Ігор Маційовський.
У школі навчається 110 дітей. Учень четвертого класу Максим Варгун каже, що в школі тепло.
"Палять вже о 7 годинні, бо коли я приходжу, то вже тепло в класі".
"Зранку, коли приходимо, то не страшно роздягнутися. Загалом, дуже тепло, на коридорах, в спортзалі, класи в нас зручні і теплі", — розповіла вчителька початкових класів Христина Кучма.
У Глещавецькій гімназії кочегар Дмитро Мимрик опалює навчальний заклад торфобрикетами.
"Наразі 200-250 кілограмів на день закидаємо. Ми опалюємо до 5 години, а потім буде холодніше, то будемо більше закидати і палити довше".
Директорка гімназії Стефанія Ковальська розповіла, що приміщення має 1 600 квадратних метрів.
"Ми оптимізували опалення, бо в нас мало учнів і частина другого поверху в нас не опалюється, а тільки перший поверх, де є дошкільна група і цокольне приміщення. Альтернативне опалення — це тепло, ми відчули це тепло, а відповідно й комфорт в школі, бо коли ми відключали газ о 12 годині і всі вдягалися в куртки, і неможливо було до закінчення уроків добути, бо було дуже холодно. Це було некомфортно, ніхто не хоче такого".
У гімназії навчається 30 учнів. Вчителька історії Марія Павловська говорить, що в школі тепло.
"Комфортно вже зранку. Вони, напевно, набагато раніше починають опалювати. У мене уроки до 4 години, то в кожному приміщенні затишно та тепло".
"Приходжу до школи, то тепло, затишно, комфортно бути в школі", — говорить учень сьомого класу Віталій Шимчук.
У селі Сороцьке один з корпусів гімназії та дитячого садка опалюють твердим паливом, другий корпус, ще опалюють газом.
"Зробили обрізку дерев і ще ми мали давніший дозвіл від екології, попадали аварійні дерева, то ми зробили чистку своїми силами, маємо дрова власні. Ми не закупляли торфобрикету, ні солом’яного брикету. Запасів палива їм гарантовано вистачить на один сезон", — розповів голова Іванівської громади Руслан Шафранович.
Для шкіл громади торфобрикети закупляють у сусідніх областях. У місцевих виробників купляють солом’яні брикети. Також використовують дрова, які школи самі заготовляють на зиму.
"На прикладі Ілавче, коли були морози, то нам йшло 300 кубометрів газу, 300 кубометрів газу при тих цінах, була досить величезна сума, зараз це є велика сума. Коли ми перейшли на торфобрикети, то почали використовувати в еквіваленті 100 кубів газу. На той час, в нас економія складала понад 70-80 відсотків. Зараз сума зменшилася, бо менша різниця між цінами в газі, держава зараз не підіймає тарифи. Ми з приблизно половину економимо на твердопаливних котлах. В нас школи більш-менш однакові за об’ємом, то приблизно нам йде до 70 тонн торфобрикету на одну школу. Сума приблизно 200 тисяч гривень на школу. Цього року на тендері ми закупили торфобрикет орієнтовно на суму 720 тисяч", — говорить Руслан Шафранович.
У громаді є 4 школи, усі вони на твердому опаленні. Почали встановлювати твердопаливні котли у 2014 році.
"По коштах сталої суми немає, бо все залежить від ціни на газ, якщо минулого року ціна на газ була значно більша, а того року дешевше, то цього року в нас економія менша, але в середньому 50 відсотків економимо на паливі, якщо порівнювати з газом. В кожній школі маємо 1, 2, 3 генератори та опалюємо твердим паливом, то ми незалежні. Звичайно, генератор не зможе дати дешеву електроенергію, але кризові періоди, коли буде низька температура, або часткові перебої зі світлом, то зможемо дати собі раду і не будемо залежні від зовнішніх чинників".
Експерт з енергетичних питань Геннадій Рябцев говорить, середня ціна на газ для шкіл України становить 18,53 за кубометр.
"Найбільша стаття витрат в бюджеті відповідної установи на опалювальний сезон. Саме сплата за паливо, для того, щоб забезпечити прийнятні умови перебування в школах учнів".
Голова Асоціації енергоаудиторів України Вадим Литвин про економію на опаленні каже:
"Якщо є така можливість, то твердопаливні котли з точки зору експлуатації можуть бути дешевшими для бюджету, ніж газові. У пікові періоди зростання, коли минулої зими вартість газу досягала 50 гривень за кубометр. Використовувати тверде паливо просто дешевше".
