Військовий психолог Державної прикордонної служби України Роман Занько написав книжку гумористичних оповідань про війну та службу "Повна шабатура". Працював над нею майже два роки і ще кілька місяців робив адаптацію. Книжка вийшла тиражем 300 примірників.
У виданні автор розповідає про психологічні проблеми, з якими стикаються військові, а також висміює радянський стереотип, що в армії "солдат має страждати".
"Книжка містить гумористичні оповідання. У них йдеться про військового, який не може адаптуватися в цивільному житті. У такому гумористичному плані показані всі негативні моменти, які залишилися від старого війська, від радянської системи. Все це там висміюється і книжка адаптована під сьогодення. Була у війську давня традиція з радянських часів, що солдат повинен страждати — ти повинен ходити літом у важких чоботах, ти затягувати ремінь так, щоб не пролізло два пальці. І дуже багато таких моментів, які були догмою в радянській армії, і в пострадянському просторі це також було нормою, бо поки лишилися ті офіцери, свідки "великого жовтня", вони продовжують цю традицію. От від цього всього, від цих страждань, ми вже, слава Богу, відійшли. У час війни людям дуже важко читати серйозні книжки. Я запитував клієнтів, знайомих — не читають зараз серйозні книжки, які викликають емоції. Тоді і прийшла ідея, що треба щось легке, що могло би трохи відволікти, зарядити позитивними емоціями, щоб були сили продовжувати боротися".
Коли ми почали відходити від цих таких старих режимів? Це пов’язано з повномасштабною війною?
"На жаль, війна не все змінює. Не задає собі людина питання: "чи допоміг солдатам усунути якісь недоліки, або чи дав слушну пораду". Ні, це тільки от — оголосив догану, вказав на недоліки, все, собі поставив галочку — день пройшов недарма. Але для країни і війська це жодної користі не несе. Люди, які це почали розуміти, розвиваються в іншому напрямку. Зараз вже роблять все, щоб людина у військовому середовищі розвивалася як захисник, як спеціаліст".
Що потрібно, аби військовий розвивався і почувався комфортно в цій системі?
"Необхідні спеціалісти, наставники, які би задавали темп і створювали нові традиції українського війська. Потрібні ті, які би відійшли від всього непотрібного, що ми несли на своїй спині довгі роки і що нам заважало розвиватися".
Ви кажете, що це книжка для дорослих, чому?
"У ній є нецензурна лексика. Описати без цього емоції військових, на жаль, неможливо. А шабатура – це таке забуте слово, яке означає валіза або торба. Повна шабатура – це повна торба".
За гроші, які отримали від продажу, ви придбали безпілотник, чому так вирішили?
"Це одне з найнеобхіднішого — техніка, яка дає допомагає розвідці, дає можливість зберегти людське життя. Бійці повинні тренуватися на новітній техніці, тому моя мета була – придбати новітній Mavic, який би відповідав всім тим потребам, які необхідні на фронті.
Над якими виданнями чи творами ще працюєте?
"Це короткі оповідання, бо моя мета — простими словами розказати про складні речі. Серйозна книжка описує, так звані, "каїнові тенденції" в психології. Авель жив праведним життям, він приносив жертви, його жертви були прийняті Господом, а в Каїна нічого путнього не виходило, бо він дивився на свого брата, заздрив йому і був охоплений загальною злобою. І зараз у військовий час також є люди, які приносять жертву — це військові, які воюють, є волонтери, які допомагають. А є люди з тенденцією Каїна, він каже: "Знаю я тих волонтерів, вони собі половину забирають. А там військові, подивіться, машин накупляли, вони ганяють зараз на зелених джипах". От є такі люди, які нічим не хочуть жертвувати, але хочуть виразити злобу і знизити вартість тих, хто допомагає".
Що би ви ще хотіли донести до людей?
"Є таке поняття, як психогігієна, щоб люди вчилися тверезо і правильно сприймати все навколо. Наприклад, день народження дитини в кафе: горять свічечки, грає музика, діти співають, але приходить особа з похмурим обличчям і каже: "дивіться, війна надворі, а вони он роблять", або засуджують весілля: "війна, а вони одружуватися надумали". Деякі люди не сприймають цю війну, як стимул для боротьби, а як стимул для депресії. Вони вважають, що депресуючи, роблять важливу справу. Насправді для того й борються наші воїни, щоб дитина мала день народження, а молоді люди одружилися і продовжували будувати сім’ю і нашу Україну".
