Священник УГКЦ Ігор Шкодзінський проводить богослужіння жестовою мовою у Тернополі. Він почав вивчати мову жестів, бо його донька народилась із порушенням слуху.
Щонеділі в актовому залі храму Матері Божої Неустанної Помочі Української греко-католицької церкви віряни збираються на молитву.
"Наш актовий зал під церквою, тут ми збираємось на молитву, також тут проходять навчання. Чому саме тут? Бо людина з вадами слуху на все реагує зором. Тут їй добре, бо вона сфокусована тільки на іконах і на священнику", — каже отець Ігор.
На службі отцю допомагає помічниця Леся Кілик, яка має порушення слуху.
Ігор Шкодзінський говорить, вивчив жестову мову, коли дізнався, що його донька не чує.
"Я вчився мови жестів з дитиною в садочку, трошки в школі. Потім вирішив, а чому би мені не попробувати навчився мови жестів. Мені дуже допомогло Українське товариство глухих. У Львові також проводились служби Божі мовою жестів, я туди поїхав, взяв головні такі жести для служіння, де навчився і так проваджу ті служіння".
Щонеділі на службу приходить до 20 людей. Найбільше зібралось 70 вірян.
"З точки зору священника, я б хотів, щоб їх було дуже багато. Коли доносиш інформацію жестовою мовою, то 30 — це вже найбільше на службі бути. Щоб вони дивились, бачили мене і жести. Бо якщо їм відійти далі, а ще якщо старша людина в окулярах, то їм важко".
Вже три роки на службу жестовою мовою із села Біла приїжджає Наталя Купіцька. Жінка втратила слух в дитинстві, коли захворіла.
"Нам тут зручно, де люди, які чують, а серед них ми, які не чуємо, про що іде мова. А тут є спільнота людей із порушенням слуху. Священник жестами веде літургію, все зрозуміло і доступно. Все легко сприймається, тому ми приходимо сюди, бо нам так зручно".
Також отець Ігор вінчає пари жестовою мовою та готує дітей до першого причастя. Заняття проводить у Тернопільській спеціалізованій школі-інтернаті для дітей зі зниженим слухом. За його словами, за 16 років підготував понад 100 дітей.
"Перед цим у цій школі таких приготувань не було. Я попросив директора школи, чи можна, аби я приходив і готував їх, він дозволив. Якраз перший клас це була моя донька. Там класи невеличкі, класи там 4-5 діток максимум. Бо тоді вчителі не дадуть собі ради з ними. Дитина глуха і треба нею опікуватись. Щороку беру інший четвертий клас і так готую".
У церквах Львова, Києва та Івано-Франківська проводять богослужіння для людей з порушеннями мови і слуху.
"Як я кажу, це є дуже особиста робота. В тому плані, що тебе не заставить єпископ, він не скаже, що ти повинен займатись із глухими. Це до людини приходить, чи як в мене через сім'ю, кого це зацікавило, або може якийсь молодий семінарист цим би міг зацікавитись. Моя думка така, що на загал повинен кожен семінарист, лікар, поліцейський, має знати якийсь мінімум тих жестів. Бо воно є в Європейському Союзі, чи в Америці, щоб якось з цією людиною в головних питаннях комунікувати".
Отець Ігор єдиний священник на Тернопільщині, який проводить богослужіння жестовою мовою, про це повідомив начальник управління етнополітики в області Ігор Кульчицький.
