Три сестри загиблого десантника 90-го батальйону "кіборга" Дмитра Ільницького стали першокласницями. Їхні батьки Лілія та Андрій Ільницькі розповіли Суспільному, що добре пам'ятають, коли привели до школи першого вересня Дмитра.
За словами Лілії Ільницької, трійнята Маша, Даша і Саша мають різну вдачу. Маша і Даша мають характер, такий, як у Дмитра.
"Саша більш спокійна, а Дмитро у нас був шило. Хоч я і казала, що Діма був неслухняний, то в порівнянні з цими двома — Діма був золотий. Вони знають про свого брата, і вони знають, що їхній брат герой. Я завжди розповідаю їм про те, чому він вирішив піти на війну, коли це сталося, які речі йому були важливі, і як він говорив", — говорить Лілія Ільницька.
"Згадуєш, як ми вели Дмитра в перший клас, і зараз ми ведемо дівчаток в перший клас — дуже хвилюємося", — каже Андрій Ільницький.
Лілія Ільницька розповідає, що Дмитро мріяв стати військовим з дитинства. Він закінчив Поліський національний університет і військову кафедру. Коли у 2014 році почалася перша хвиля мобілізації, не зважаючи на хворе серце, він добровольцем пішов на війну.
"Його не відправляли на фронт одразу, ймовірно, через те, що вони оберігали його, бо він був ще досить молодим і не мав достатнього досвіду для фронту. Проте він добився і вступив до складу 90-го батальйону 95-ї бригади. І став командиром взводу", — згадує Лілія Ільницька.
29 листопада, у свій день народження, під час обстрілу "градами" неподалік села Піски, обороняючи Донецький аеропорт, Дмитро отримав важке осколкове поранення. Впродовж доби лікарі боролися за його життя. Лілія розповідає, що лікарка, яка привезла Дмитра до реанімації, намагалася врятувати його.
"Вона кричала криком: "Врятуйте цього хлопця! У нього сьогодні день народження, йому 24 роки", — говорить мама Дмитра.
Дмитро помер, не приходячи до свідомості.
"Він завжди посміхався. Завжди. Він був душею компанії, і його друзі дуже любили", — пригадує Лілія Ільницька.
За словами мами Дмитра, у неї був сон, який вона запам'ятає на все життя.
"Я говорила, що очі буду закривати і буду плакати за Дімою. Він стоїть біля вікна, виглядає. Я сиджу на табуретці. Він спускається з вікна, обіймає мене за ноги, кладе свою голову мені на коліна і каже: "Мамуся, я тебе так люблю", — розповідає Лілія Ільницька.
В цьому році виповнюється дев'ять років, як загинув Дмитро Ільницький, і шість років, як народилися його сестри.
"Він був дуже добрим і, водночас, дуже веселим та енергійним хлопчиком з гарним почуттям гумору. Ми дуже раді і щасливі тим, що дівчатка обрали разом з батьками наш ліцей, і я бачу в цьому символізм. Важливо, щоб пам'ять про наших учнів і героїв жила не лише в наших серцях, але і в серцях наступних поколінь. Поки ця пам'ять жива, нас ніхто не переможе. Ми нездоланні", — каже класна керівниця Дмитра Світлана Удовкіна.
Підписуйтеся, читайте, дивіться головні новини Житомирщини на наших платформах:
Telegram | Instagram | Viber | Facebook | YouTube
