Панахиду за воїнами Олександром Артеменком та Русланом Казаковим влаштували біля Свято-Успенського собору ПЦУ у Полтаві 23 серпня. Бійці полягли під час захисту України від російської армії.
Попрощатися з бійцями прийшли рідні, побратими та друзі. Про це з місця події повідомляє кореспондентка Суспільного.
Полеглий воїн Олександр Артеменко
55-річний сержант Олександр Артеменко з перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України.
"Він був поранений, він лежав три рази в госпіталі. І щоразу коли йому казали: "Саша, дивись, яка в тебе хвороба, як тобі тяжко", він казав: "Я не можу покинути своїх хлопців. Там молодь, їх треба вчити". Це людина, яка з перших днів, 26 числа (лютого 2022 року – ред.) він вже воював. Як тільки це почалося, він одразу пішов у військкомат, і його забрали. Він служив, він був командиром розвідки", — каже родичка загиблого Олександра Артеменка Ірина Венжега.
За життя Олександр захоплювався риболовлею, розповідає Ірина Венжега.
"Будучи на пенсії як військовий, він мріяв побути на риболовлі. Він казав: "Ось приїду в жовтні і піду на рибалку", — додала родичка загиблого Олександра Артеменка Ірина Венжега.
Помер захисник у лікарні на Харківщині 16 серпня 2023 року в районі виконання завдань через проблеми із серцем. Про це повідомив начальник групи морально-психологічного забезпечення міського терцентру комплектування Сергій Шкурупій.
Полеглий воїн Руслан Казаков
48-річного солдата Руслана Казакова на службу мобілізували 24 квітня 2022-го року. Чоловік був водієм відділення керованого мінування групи інженерного забезпечення. Служив на Донеччині та на Луганщині. Під час виконання бойового завдання воїн отримав вогнепальне поранення. Унаслідок поранень солдат помер 21 серпня 2023-го року в Полтавській обласній лікарні імені Скліфосовського. Про це розповів начальник групи морально-психологічного забезпечення міського терцентру комплектування Сергій Шкурупій.
"Він із 13 років вже ганяв машини, сідав за кермо без прав, у колоні просто. І переганяли нові автомобілі в автосервіс. Все життя працював в автосервісі, ремонтував машини. Десять машин в мене було — і всі до нього", — каже друг загиблого Руслана Казакова Олег Грицай.
"Як тільки мав таку можливість, попереджав: "Зі мною все добре, я на зв’язку". Нам теж часу від часу, з якимись святами. Він ніколи не забував і завжди вітав", — говорить родичка загиблого Руслана Казакова Софія Мариноха.
Захисник проживав у Полтаві, де його й поховають.
Читайте і дивіться Суспільне Полтава на платформах:
