Дружина загиблого «кіборга» Володимира Тітарчука пішла до армії

Дружина загиблого «кіборга» Володимира Тітарчука пішла до армії

Дружина загиблого «кіборга» Володимира Тітарчука пішла до армії Суспільне Чернігів

Дружина загиблого «кіборга» Володимира Тітарчука пішла до армії. Після смерті чоловіка Юлія відкрила власну перукарню, займалась домогосподарством, але бажання служити перемогло, каже вдова. Вона покинула перукарську справу та підписала контракт на 3 роки. Служить у полку зв’язку у Чернігові.

Юлія Тітарчук, дружина загиблого «кіборга» розповідає: «В армію пішла, зважаючи, яка ситуація зараз в нашій країні, якось не можу я осторонь залишатися після того, як загинув мій чоловік і не довів свою справу до кінця.»

Юлія – дружина «кіборга» Володимира Тітарчука - військового у третьому поколінні. У 2014 році він пішов служити добровольцем.

На службі його називали Івановичем або тещею, бо постійно нагадував молодим бійцям, щоб ховалися від обстрілів. На танку його екіпаж підвозив набої захисникам Донецького аеропорту, на броні евакуйовував поранених, пострілами відганяв бойовиків від терміналів. Загинув Іванович 5 років тому від тяжкого поранення під час оборони Донецького аеропорту. За мужність і героїзм його посмертно нагородили орденом Богдана Хмельницького.

Юлія говорить: «Володимир загинув. То якось, знаєте, були плани на життя зовсім інші, була надія на нього, а потім, коли він загинув, все обірвалося, все перевернулося догори ногами, думки були такі різні, взагалі не знала, що тобі робити.»

Юлія прожила з Володимиром 12 років. Була домогосподаркою. Займалася сім’єю. Після загибелі чоловіка відкрила власний перукарський салон, працювала три роки, але, каже, що бажання служити перемогло.

«Зараз, - каже Юлія, - салон працює, нікуди він не дівся від мене, просто там будуть другі люди працювати і все. А я вирішила на користь державі піти послужити.»

Юлія каже, що армія - це її стихія.

«Військовий дух в нашій сім’ї завжди був присутній. Тому я постійно бачила ці форми. Завжди чоловіку пришивала ті шеврони. Вдома завжди були військові речі, бронежилети, каски, кепки, навіть з часів, коли свекор служив, постійно, ми військова сім’я.»

Коли зрозуміла, що готова підписати контракт, запитала дозволу у сина. Едуарду зараз 14: «Він трохи десь щось боїться. Каже, мама ти не поїдеш в зону бойових дій? Кажу, ні синок, поки ні, ну а далі буде видно. Ну що я йому можу сказати.»

Зараз Юлія проходить навчання у полку зв’язку.

«Вивчаю стройовий крок, як то кажуть, крокуємо, маршируємо. Вивчаю правила, обов’язки військовослужбовців. Готуємося до присяги, звісно що ж. Мені тут подобається.»

Після навчання Юлія їде до могили чоловіка, покласти квіти з нагоди дня народження. Йому б виповнилося 52.

«Спочивай спокійно, Володенька. З Днем народження, тебе. Хай земля тобі буде пухом. Мій янгол-охоронець. Хлопці завжди приходять, на день смерті його також завжди збираються. Молодці вони, підтримуємо зв'язок з ними. Завжди допомагають, і я їм за це вдячна. Тому дуже приємно, що його не забувають.»

Рішення Юлії піти служити до армії сприйняли не всі, розповідає жінка: «Декому не подобалось. Кажуть, ось жінка, що ти там собі думаєш. Це зовсім не страшно поміняти там сукню, скажімо так, на військову форму аеропорту. Чоловік, якби я вирішила піти, ще коли він був живий, то він би тільки мене підтримав. Сказав би: «Молодець. Так тримати». І дуже б пишався. Мабуть він свою місію виконав, але не зовсім до кінця, тому зараз я продовжую виконувати цю місію.»

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди