Шлях від солдата до молодшого лейтенанта за два з половиною роки служби пройшов нацгвардієць Денис на псевдо "Дуб". Він – командир взводу зенітно-артилерійської батареї бригади "Червона калина". Його завдання – організувати роботу установки на бойових завданнях. Про це він розповів Суспільному.
"Я повинен підібрати позиції, щоб зенітна установка була захищена й не було втрат серед особового складу. Вигадати, як змінити позицію. Бо "зенітка" – специфічна установка. Немає ніякого бронезахисту, легко накривається. Тому після відпрацювання потрібно змінити позицію й продовжувати бойове чергування", – каже "Дуб".
Небо від російських літаків та ракет розрахунок Дениса обороняв на Вінниччині, Київщині, Луганщині та Донеччині, розповідає гвардієць. Прикривали військові об’єкти, піхотинців та техніку. Працюють на причіпній ЗУ-23-2.
"Це спарена установка, яка працює 23-м калібром. Працює по повітряних цілях, по піхоті, гарно їх косить, по легкоброньованій техніці, БТР, БМП, бліндажах, укриттях. Можна накривати, прочісувати території. Виїжджали хлопці, працювали в Спірному по передньому краю противника, по ворожих позиціях. Вони не очікували цього, бо"зенітка" – це масивна зброя, яка потужно накриває територію, дуже швидкострільна – від 1600 до 2200 пострілів на хвилину. Для москалів це було неочікувано", – розповідає Денис.
Для оборони неба використовують також переносні ракетні комплекси та стрілкову зброю, розповідає "Дуб". На Луганщині з автоматів збили ворожий безпілотник "Ланцет".
"Задача була в тому, щоб прикривати штаб нашого підрозділу. Виїхали з ПЗРК, стрілецька зброя. Надійшла інформація, що в нашому працює ворожий БПЛА. Росія відправила “Ланцет”. Висота була метрів 300, до 500-та, не більше. Його було добре видно. З автоматів ми його збили. Це просто неймовірне було щось. Всі були задоволені, що збили, влучили. Це було не передати. Приємно", – каже "Дуб".
"Дуб" розповідає: нищити російські повітряні цілі нині складніше, ніж було на початку повномасштабного вторгнення.
"Проблема в тому, що вони вже не дурні. Коли ще в Київ заходили, то не думали, було легше підбивати. А на сході важче тому, що в ПЗРК радіус захоплення до 5 кілометрів. А вони розряджалися 5 плюс кілометрів. Здається, що стаєш в повний зріст, цілишся, ніби навівся, а ракета не сходить. Велика дистанція й не виходить його "зачепити". Опускають хвіст, піднімають передок і навіси, закидають нам ракети по позиціях і тікають".
У "Червоній калині" служить і брат Дениса. Саме він, каже, і порадив йому піти до Нацгвардії 2020 року. З початком повномасштабного вторгнення боронять країну разом.
"Це не легше, а навпаки дуже важко. По-перше, переживаєш за особовий склад, бо ти старший, і ще більше переживаєш, бо там твій брат".
Найбільш емоційно, за словами оборонця, було у Білогорівці, коли його зенітники разом із піхотинцями відбивали ворожі штурми.
"Вагнерівці штурмували позиції, а ми прийшли на підкріплення, тримали оборону. Зайшли на сусідні позиції, а туди скинули ВОГ. Нас було четверо, і двох хлопців, які біля мене, влучило. Мене не заділо, все попало в броню, в каску. Почав надавати допомогу іншому, перемотав його. Тут біжить брат, кричить: "Малий (він на 5 років старший), я вже 300-тий". І все – відключається, емоції. Не так за себе, як за нього переживаєш".
Нині Денис на злагодженні після ротації, його брат – вже на фронті. Незабаром повернеться на лінію зіткнення та продовжить боронити країну.
